Минулого тижня у національному музеї Гуцульщини та Покуття, що в Коломиї, невеличку лекцію з виготовлення скрипок провів прикарпатський скрипковий майстер або ж, як його ще називають — гуцульський Страдіварі Василь Мартищук.
Чоловік мешкає у селі Ковалівка Коломийського району, де має свою невеличку майстерню, забиту найрізноманітнішими інструментами для вироблення скрипок. З собою на презентацію він приніс дві найцінніші: власну та дідову, якій уже понад 120 років.
«Аби зробити скрипку, треба вибрати «звукове дерево» — явір чи смереку, — розповідає майстер. — Дерево треба рубати в період із серпня по жовтень. Далі не можна, бо буде тверде. І на музику вже не піде, лиш на будівництво. Зрубана деревина має відстоятися аж 6-8 років».
На одну скрипку майстер витрачає більше півроку. Каже, що не може зробити дві однакові, щораз намагається додати чогось іншого. До речі, класична скрипка складається з 80 елементів. І кожен треба обробити, послухати на слух, чи готове. «Я чекаю першого звука, як дорогого гостя», — каже Василь Мартищук.
Також для дрібних деталей майстер використовує екзотичні породи: фернамбуку, сандалу, палісандру, чорне (залізне) дерево. «Найбільше у світі цінуються класичні скрипки італійського майстра Антоніо Страдіварі, — говорить майстер. — Він довів ту скрипку до такої висоти, що зараз усі ми стараємось зловити його «за ноги». А кому вдасться — це вже роки покажуть».
Окрім теорії з виготовлення скрипки, Василь Мартищук потішив учасників майстер-класу автентичними мелодіями, які виконував на весіллях ще його дід та інші гуцульські скрипалі.
Нині інструменти Мартищука звучать у стінах Львівської та Київської консерваторій, на престижних музичних конкурсах в Україні та за кордоном. Єдине, про що бідкається майстер, що не має кому передати свого ремесла, каже, молодь цього не цінує.
Comments are closed.