Є така стала думка, що студенти – «бідний народ».
Тобто, грошей їм бракує завжди. А насправді – скільки становить середній бюджет студента на тиждень, де вони беруть гроші й куди витрачають? Дізнавався Репортер.
Аж до власної крамниці
Вікторії Козар зараз 21. Вона навчається на магістратурі у ПНУ. Майже одразу почала працювати і не шкодує, бо встигала всюди.
«На тиждень батьки давали мені 250 грн. Це на дорогу, їжу, особисті витрати. Мені вистачало, але тоді й ціни були інші, – розказує Вікторія. – Крім того, від другого курсу по сьогодні я працюю. Спочатку робила в рекламній фірмі, тепер працюю у компанії з логістики, заробляю близько 10 тисяч в місяць. Почуваюся досить вільно, можу легко відкласти пару тисяч, якщо хочу купити щось дороге».
Читайте також: Франківські студенти отримали чотири медалі кубка України з гирьового спорту
Каже, в основному витрачає гроші на одяг, їжу, розваги. Мало того, за цей час Вікторія відкрила свою крамницю в інтернеті. Родзинка в тому, що там дівчина продає власний одяг, який перестала носити. Залучає й інших продавців. Виходить такий собі спільний секонд у мережі, онлайн-комісіонка.
«За студентські роки треба чогось добитися, завжди мати якусь ціль. Ще з першого курсу університету я не хотіла бути залежною від батьків, шукала роботу, завжди десь пхалася. І з цього таки щось вийшло, – посміхається Вікторія. – Думаю, головне – це мати бажання і вміти трошки економити, бо бувало й таке, що всі гроші йшли в перший-другий день».
На її думку, коли студенту не стає грошей, то не треба зичити чи просити в батьків. Треба думати самому.
Підробляти завжди є час
Студенту коледжу фізвиховання Михайлові Ханенку батьки дають на тиждень 700-800 грн.
«Якщо попрошу, то можуть дати і 900. Але для себе я стараюсь з кожним тижнем брати менше, бо іноді підробляю на особисті витрати, та й економлю батьківські гроші, – говорить Михайло. – Погуляти, дорога додому й назад, щось купити поїсти – і все, грошей нема. Раз на тиждень мені дзвонять з будови, де я підробляю. Допомагаю носити мішки з будівельними відходами – штукатурка, пінопласт і т. д. Це додаткові 300-400 грн. Але все одно іноді не стає».
Відкласти, каже Михайло, майже неможливо, бо коли бачиш зайву копійку – відразу хочеться щось купити або потратити на розваги.
«Економія у студентські роки для мене майже нереальна, – зітхає Михайло Ханенко. – При цьому я знаю, що мені батьки дають більше, ніж іншим, в середньому. Але треба якось викручуватися. Працювати у студентські роки може кожен – якщо захотіти, то час з’явиться».
Нагулятись треба встигнути
За словами студента ІФНТУНГ Романа Лейбюка, на перших курсах батьки давали йому на тиждень 300-400 грн.
«Цього взагалі не ставало ні на що, реально, – говорить Роман. – Навіть мови не може йти про те, щоб відкласти хоч копійку. Я думаю, що студентські роки нам даються, щоб ми знайшли себе і нагулялися, бо коли встигнемо? В основному гроші йшли на їжу. Кожного понеділка-вівторка ми з хлопцями робили вдома вечірку, а потім ще йшли на дискотеку. Ну і вже з початку тижня їжі в хаті не було, як і грошей. Та й лише дорога туди й додому забирала десь 130 грн».
Читайте: Чим Івано-Франківськ приваблює студентів з інших областей (ФОТО)
Каже, що при такому стилі життя не ставало б і 1000 грн на тиждень, тому потім він хоч якось намагався економити. З другого курсу взявся підробляти, зазвичай фізичною працею, бо там, як для студента, платили добре.
«На тиждень додаткові 300-400 грн кому зайві будуть? Цього року поступив на магістратуру, плачу за себе сам, виходить десь 16 000 грн на рік, – каже Роман. – Батьки оплатили мені старт, а фінал навчання я зроблю собі сам, бо без магістра на нормальну роботу з програмування потрапити важко».
Роман Лейбюк вважає, що за роки студентського життя треба таки встигнути нагулятися, наробити помилок, «бо таке життя». Але кожен може мати більше, якщо захоче.
Жити, а не виживати
Тарас Цибик також навчається в університеті нафти і газу. На тиждень батьки дають йому в середньому 500 грн.
«Ще того року я працював, тренував дітей у спортивній секції. Сам платив за квартиру, завжди мав запас на «чорний день», – говорить Тарас. – Але через особисті обставини тренувати перестав, і то був удар по кишені. Тепер знову беру гроші в батьків».
З тренувань Тарас Цибик заробляв близько 3-4 тис грн в місяць. За квартиру, яку він орендував разом з друзями, платив тисячу. Решта в основному йшла на їжу, одяг. Зараз усе складніше, бо повертатися до жорсткої економії важко.
«Мені дають з дому, як і всім, але цього не стає та й хочеться десь піти, повеселитись, випити з друзями – а воно забирає копійку, – каже Тарас. – І ще в мене є вада – сам майже не готую, а часто купую готове – бургери, піцу. Їжа не здорова й коштує багато, та коли голодний, то втриматись важко».
За словами Тараса, якщо студент не працює, то прожити дуже важко, але можливо. Хоча батьківські гроші розходяться дуже швидко.
Читайте також: Михайло Гаврилюк – шлях від шкільної секції до Олімпійських ігор (ФОТО)
«З часом я звик якось економити, бо треба було вчитися жити за 500 грн в тиждень, а не виживати, – сміється хлопець. – Цього року закінчую університет, часу просто катастрофічно не стає, ні на що. Працювати і вчитися можна, але це дуже важко поєднувати. Та й усім хочеться, щоб платили багато, а це не завжди так, як ми хочемо».
Тарас Цибик переконаний, що студент має три-чотири роки, щоб визначитись з професією і знайти себе. І вже за цей час старатися злізти з шиї батьків. Комусь це вдається, а комусь ні.
Comments are closed.