Надія Шегда Літо — пора, коли відпустки у «нормальних» людей співпадають з концертним сезоном у музикантів. Від того, певна річ, і одним добре, й іншим не зле. Та оскільки останні дні літнього сезону 2009 року вже добігають кінця, «Репортер» вирішив поцікавитись у музикантів, як же їм «фестивалилося»: де були, що сподобалося, як працювалося та скільки заробили, чи траплялися якісь курйози?
Тарас Тополя, лідер гурту «АнтитілА» (Вінниця):
— Цього літа відвідали Яремче, Богуслав та Володимир-Волинський. Всюди позитивні враження і гарні фестивальні спогади. Це літо відріз-няється новими піснями в нашому репертуарі і тим, що майже всі, хто приходить на наші концерти, співають разом з нами. Це приємно.
На жаль, мушу констатувати, що одна з якісних фестивальних тусовок — щорічний фестиваль «Перлини сезону» цього року не відбувся. Виділити якусь одну «сход-ку» музикантів важко — всі мають певний зміст і колорит. Хороший фестиваль залежить від багатьох чинників. Зокрема, це вправність організаторів, високий рівень артистів, якісна апаратура і те, що архіважливо, — вдячні слухачі. Цього літа всюди було саме так.
Літня пора завжди прибуткова, але я думаю не доречно рахувати наші гроші. Цього літа був лише один фестиваль, на якому ми погодились виступити безкоштовно — це «Гніздо» у Білій Церкві (гонорари артисти перераховували на рахунок сім’ї Ігоря Пелиха). Але, так сталося, що на день виступу наклалося два концерти, і логічно, що наш менед-жер обрав той, за який ми отримали гонорар.
Наш бас-гітарист Вітя Раєвський, розбивши брову об дерев’яні сходи у готелі після концерту в Яремче, взагалі відмовився грати нашу пісню «Будувуду». Мовляв, над ним через неї тяготіє рок. Через добу його попустило. І вже наступного вечора «АнтитілА» «ввалили» так, як треба.
Олександр Новіченко, продюсер гурту «Дримба Да Дзига» (Київ):
— Концертний сезон в цьому році розпочався для нас виступом у Познані (Польща) на фестивалі «Українська весна». Потім ще було два фестивалі у Польщі — «Коломия» і «На Івана, на Купала». Завжди приємно за кордоном зустріти людей, які цікавляться нашою творчістю.
В Україні були на фестивалі «Потяг до Яремчі» — задоволені усім. На «Свіржі», що був біля Львова, відіграли дуже драйвову програму. Знаємо, що слухачі під час нашого виступу не нудьгували. Звісно, на концертах ми спостерігаємо за слухачами, аналізуємо, як реагують на ті чи інші пісні. Поки що я для себе зробив припущення, що на великих майданчиках не варто грати багато пісень, які несуть тонку розумову інформацію. Люди не можуть зосередитись на тексті, коли поруч багато людей з різним настроєм. Такі пісні потрібні на більш камерних виступах, куди публіка приходить послухати саме нас. Мені здається, наша музика трохи змінюється порівняно з минулими роками, стає радіснішою, рухливішою. Це подобається слухачам!
Курйозний випадок — це наша поїздка у Польщу, під час якої двері буса відчинилися, і випала труба нашого трубача. У нас майже почалася паніка, але знайшлися добрі знайомі у Львові, які позичили нам іншу трубу. І ми на ній відіграли чудовий концерт.
Comments are closed.