Впізнати міма по очах

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Надія Шегда Коли бачиш гру актора та режисера облмуздрамтеатру Андрія Кирильчука у виставі «Стриптиз у відкритому морі», то думається, що сцена – його життя. Коли зустрічаєш його на вулиці у вигляді «живого» пам’ятника чи міма, то розумієш: міміка, жестикуляція, тіло можуть швидше переконати і повести за собою, ніж будь-які слова.

 

Шукати попереду

У виставі «Театр» Андрій Кирильчук виходить на сцену в ролі режисера, і навіть непідготовлений глядач може, певно, здогадатися, що Андрій – режисер за фахом. «Найперше у професії актора – це творчий матеріал, пошук невідомого. Бо в цьому й полягає творчість. І лише потім – втручання режисера, який акумулює енергетику, додає свого смаку, бачення і врешті творить картину», – говорить Кирильчук. Він каже, що режисер має вміти бачити актора. В них обох повинна бути взаємодовіра, а на репетиціях – хороший мікроклімат.

«Хоча всіх нас тримає поперед-ній театральний досвід, який дає спокій, але шукати треба попереду, – каже актор».

Що має робити, Андрій зрозумів ще в інституті, де вчили любити театр. Говорить, що є речі, розуміння яких прийшло до нього лише з віком: «Пам’ятаю, як педагог Юрій Мельничук до другої ночі робив з нами декорації (буковки до вистави «Мина Мазайло»). Ми плакали, що голодні, пізня година. А я навіть не пригадую, щоб він взагалі їв… Тоді ми це сприймали як належне. Сьогодні ж за ті плачі мені соромно».

 

Дозвіл народитися

«У світі багато тимчасового і соціально роздутого. Але є добро-зло, розуміння християнських цінностей, професії. Те, що ти йдеш сам, а не шляхом, який нав’язує тобі соціум, дає відчуття самоповаги і самоствердження. Коли відмов-ляєшся від тимчасового успіху, – розумієш, що твоя вершина інша. Можливо, й не на «Феррарі» їздиш, але то насправді несуттєво. Якщо станеш рабом речі, а вона зникне – тоді зникне все. Чи варто розмінюватися? Ми приходимо у світ, а траєкторія й кінцева мета вже визначені. Проте саме від нас залежить: дійдемо чи ні».

Кирильчук говорить, що сьогодні йому не йдеться про те, щоб ставити пластику, наприклад, десь в елітарному театрі, якщо йому не вірять. Він краще буде творити з двома-трьома акторами, які йому довіряють, бо так само робить і він. Каже, що ремесло – дочасне, і може справити враження лише на мить. І щоб творчість не переростала у ремесло, інколи треба зупинятися, відходити і шукати. Аби зрозуміти, що ж далі.

Андрій тішиться пластичною роботою в «Солодкій Дарусі». «Там був дозвіл народитися і не було нав’язаної штуч-ності – говорить він. – Молоді актори довіряли моєму смакові, і саме тому вдалося зробити неагресивний пластичний продукт». Для себе Кирильчук визначає «Дарусю» етапом зрілої роботи.

 

Тіло як інструмент

Мовна характерність чи тілесна виразність – це інструмент. Хибна думка, що мім показує. Добрий мім бачить. Його можна впізнати по очах. Тут не обдуриш. За технікою можна сховатися лише на трошки. Первинне – чому ти вийшов до людей. Первинним є зміст, а не форма. Мім – це той, хто відтіняє простір. Техніка пантоміми допомагає Андрієві створити яскравий персонаж. Першочергові інструменти: думка, тіло, слово, лінія ролі, внутрішній стан.

З Кирильчуком особливо цікаво говорити про актора. «Перш за все, це має бути особистість. Справжній актор – це людина енергетично потужна, харизматич-на і певною мірою самодостатня. Це те, до речі, що не виховується, а дається від Боженьки, – каже Кирильчук. – Акторові важливо розуміти, що є вершина і до неї прямувати. Такий же ефект у горах: піднявся на одну вершину, а за нею бачиш ще одну…».

Натомість, не слід забувати, що театр – справа колективна. Крім того, він – синтез мистецтв: спів, музика, хореографія, образотворче мистецтво. Кирильчук кайфує і від цього. Проте іноді, нишком, трохи заздрить художникам, які беруть полотно, фарби, і їм цього цілком достатньо для творення. Тоді як театральний колектив одночасно і пензлик, і фарба, і полотно. А якість роботи залежить від того, чи згуртує колектив режисер.

P. S. Актор, режисер, викладач, мім Кирильчук каже, що й досі дивується з себе. Що йому 35, і він щасливий, бо радісно з роботи поспішає додому і навпаки. Що має двійко чудових діток – Марка і Марічку, дружину Наталію, яка його розуміє. Має досвід, яким хоче ділитися. І що сподівається ще багато розкрити сам для себе.

Підсумуйте за допомогою ШІ

Текст, який ви щойно прочитали — це результат довіри наших читачів. Кожен донат допомагає «Репортеру» писати про те, чим живуть Івано-Франківськ та область.
Інвестуйте в правду!

СХОЖІ НОВИНИ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

Фестини_09
ратуша
790366528_1404544147721457_2012137581080681322_n
ОСТАННІ НОВИНИ
загиблі 9 вересня
Прикарпаття втратило ще чотирьох захисників
89552344_10213801457785618_7411336836594794496_n
«Того Івано-Франківська, який був п’ять років тому, вже не буде»: Михайло Смушак про новий міст, затори та майбутнє міського руху
погода_кіт
Прикарпатців 10 вересня очікують дощі та грози, вдень до +25°
благо 1
Новий імпульс Івано-Франківська: оголошено старт продажу нового житлового району 
укрпошта
Біля вокзалу у Франківську облаштують хостел для ветеранів та їхніх родин 
дерево надії
У Делятині відкриють «Дерево надії» на честь безвісти зниклих військових
комуністична символіка
На Франківщині чоловіку повідомили про підозру через поширення комуністичної символіки
сухостій
На Калущині жінка отримала опіки через пожежу сухої трави
переправлення 1
50 тисяч за перетин кордону: на Прикарпатті затримали 23-річного чоловіка
794394846_2359870448101975_6559269982343485564_n
«Стежки героїв»: на Прикарпатті створили нові маршрути для реабілітації ветеранів
9dbcbbcdacb38845
У Франківську на вулиці Хіміків скутерист в'їхав у автомобіль Hyundai
sud_1
Засліпило сонце: на Прикарпатті судили водія, який збив двох жінок на переході
Прокрутка до верху