Роман Фабрика.Світлини автора. Кожного разу, коли проходжу алеями меморіального скверу, що по вулиці Степана Бандери в обласному центрі, увагу привертають облицювальні плитки, бордюри блідо-червоного кольору. Бувало зупинюсь, підійду до цих начебто холодних плит, торкнуся пальцями лискучої гладенької поверхні, і, о, диво, відчуваю не студінь, не холод, а тепло. Висловлюючись образно — цей природний матеріал випромінює сонячне тепло, яке накопичилося в ньому за мільйони років. Так-так, навіть не мільйони, а за сотні мільйонів літ. Як розповів відомий у світі геолог, професор нашого національного технічного університету нафти і газу Олег Адаменко, цей камінь, що його видобувають у Городенківському районі та на Тернопіллі, — древній пісковик Девонського періоду. Цікаво, що його поклади тягнуться від Дністра до Великої Британії. Камінь цей легкодоступний, добре піддається поліруванню. І хоч вважається, що у надрах землі є широкий спектр кольорів цього пісковика, але чомусь найчастіше використовують у будівництві та архітектурі сировину червоного кольору. Не тільки спогади, перекази, легенди, але й письмові свідчення стверджують, що з цих країв наш червоний городенківський пісковик доставлявся навіть до Стародавнього Риму. Отакої!
Василь Анатолійович Бажан, який з дитинства був закоханий у камінці, у чудернацьке каміння, що його шліфували води Бистриці Солотвинської, нині не тільки досвідчений керівник фірми, яка творить кам’яні шедеври, але й успішний менеджер справи, якій жертовно служить. Свого часу п. Василь закінчив будівельний технікум у Чернівцях, служив в армії, водив плаваючі танки, працював, як і його батько Анатолій Денисович, кіномеханіком. Але хотілося чогось цікавішого, фундаментальнішого, руки прагнули творити, прикрашати навколишній світ оригінальними, довговічними спорудами.
Це фонтани, каміни, пам’ятники, каплиці. Власне одна з таких побудована біля центрального входу на кладовище в Чукалівці. Василь Анатолійович за характером людина небалакуча, скромна. Тому й не хоче називати суму коштів, які було затрачено на зведення каплиці.
«Це наш дарунок місту, всім іванофранківцям, які приходять на це скорботне місце, — говорить він. Дарунок всім від нашого підприємства, від майстрів з обробки каменю Ярослава Яремка, Петра Жилюка, Андрія Роспопи».
Поряд з капличкою привертає увагу сучасна споруда виставкового комплексу продукції «Лабрадориту». На всі питання, які цікавлять відвідувачів, дає вичерпні відповіді і консультації Людмила Гашевська.
У центрі каплиці, що була урочисто освячена 14 жовтня 2007 року на Покрови Пресвятої Богородиці, встановлено скульптуру Божої Матері. До її підніжжя будь-якої пори лягають живі квіти. Дивишся на неї і наче відчуваєш якийсь захист, що лине до нас з-під її омофору, як і те містично-реальне тепло, яке ми відчуваємо, торкаючись холодного каменю…
Уже вкотре милуюсь оригінальною спорудою чукалівської каплиці, що виблискує у променях весняного сонця… І на якусь мить спливають у пам’яті не такі й уже далекі часи… Страшні часи закриття храмів, арештів священиків, руйнування придорожніх хрестів, каплиць. Ми були мовчазними свідками нищення сакральних споруд, живопису, скульптури. Були свідками. Але ж були й виконавці цих чорних справ. Були? Є! Господь усе бачить.
Творімо не зло, а добро, як це робить у наш благословенний час Василь Бажан і його колектив.
Comments are closed.