Влогери, лайки, онлайн-ігри, будь-які статті, фото, відео в інтернеті давно стали частиною життя сучасних дітей. Дорослі можуть довго й натужно кричати про шкоду і про те, що «у нас було по-іншому», хоч і без сенсу.
Але саме від них залежить, чи буде мережа безпечною для їхніх синів і доньок. Бо інтернетом теж треба вміти користуватись, пише “Репортер“.
Багато вміють, мало знають
Дев’ятикласник однієї з долинських шкіл Максим (прізвища хлопець просив не називати) каже, щодня проводить в інтернеті десь п’ять годин. Переважно грає. У соцмережах Instagram та Facebook проводить десь до години – значно менше, ніж його однокласниці. Дівчата зазвичай у такому віці мають значно доросліші зацікавлення. Максим розповідає, що підозрілі незнайомці його в друзі не додавали, у групи «ігор смерті» не запрошували.
«Ми говорили про такі ігри в школі з однокласниками. Але ніхто не казав, що вступив або хотів би вступити в них. Якби зі мною таке було, я б не повівся, та й старша сестра б, напевно, одразу дізналася», – посміхається Максим.
Про небезпеку в інтернеті діти дізнаються переважно у школі. Досі ця тема входила до курсу «Основи безпеки життєдіяльності», її розглядали вже у другому класі.
«Ці теми треба вивчати, щоб не потрапити в неприємні ситуації, – каже заступниця директора з навчально-виховної роботи школи-гімназія № 3 Надія Яцевич. – Діти тепер цифрові, вже з річного віку вміють розблоковувати і вмикати ґаджети. Старшокласники теж вивчають безпеку в інтернеті, бо для них є більше загроз, адже підлітки приділяють більше уваги інтернету, ніж книжці. Для старшокласників шкільні психологи проводять спеціальні тренінги».
Також, за словами Надії Яцевич, у школі проходять круглі столи та дидактичні ігри для батьків, щоб вони самі знали правила безпеки в інтернеті та могли взаємодіяти з дитиною, для якої він – частина щоденного життя.
За Нової української школи безпечне користування мережею входить до курсу інформатики, який теж вивчатимуть другокласники. Це буде перший досвід, адже другий клас НУШ лише розпочав навчання.
«Діти вивчатимуть основні правила поведінки в інтернеті, безпеку, на які сайти можна заходити, а на які – ні, – каже вчителька інформатики школи-гімназії № 3 Руслана Буртняк. – Тепер і малі діти вже зареєстровані у соцмережах. Тому їм треба знати, яку інформацію можна викладати туди, що є публічним, а що – особистим. Наприклад, що не можна розповідати, де працюють батьки, які в них матеріальні цінності й зарплата, домашня адреса».
Діти стають добрішими? Як у франківських школах впроваджують інклюзивну освіту
Підручника ще немає, тому вчителям доведеться самостійно підбирати матеріал.
«Буду старатися зацікавити дітей, розробити ігри, кросворди, показувати презентації, шукати мультики. Треба, щоб дітям було легко та цікаво», – говорить Руслана Буртняк.
Не замовчувати
Начальниця обласного відділу ювенальної превенції Алла Бойчук розповідає, що покарання злочинів, скоєних проти дітей в інтернеті, залежать від їх типу та від віку дитини. Якщо йдеться про кібербулінг (цькування в інтернеті), то тут передбачена адміністративна відповідальність – штраф від 340 до 3400 грн. При цьому, якщо кривдником є людина, якій виповнилося 16 років, то вона відповідає сама, якщо молодша – карають батьків. Кримінальна відповідальність передбачена за розбещення, розпусні дії.
«До них належать погрози сексуального насильства чи розмова на такі теми, розповсюдження фотографій сексуального характеру. Залежно від характеру дій, за це може бути штраф, виправні роботи або позбавлення волі до трьох років, – каже Алла Бойчук. – Батьки мають пояснювати дітям, що навіть фотографії, де вони в купальниках, можуть використати проти них, застосувавши фоторедактори».
За останній рік на Прикарпатті зі скаргами на цю тему ніхто не звертався, каже Алла Бойчук. Але це не означає, що можна втрачати пильність.
«Якщо є випадки, або навіть можливість загрози дитині в мережі, треба відразу звертатися з заявою в поліцію, – говорить Алла Бойчук. – Обов’язково треба зробити скріншоти повідомлень чи переписки, бо потім їх можуть видалити. Вони слугуватимуть доказами, по них можна буде знайти цю людину. Головне – не замовчувати й не затягувати. По Україні були випадки, до дитини настільки входили в довіру, що вона скидала свої оголені фотографії. А потім її ними шантажували».
Коли нема розуміння
Серед загроз в інтернеті: шахраї, які можуть виманити особисті дані в дитини, педофіли, які схилятимуть до сексуальних контактів чи відправлення її оголених фото, або ж, знову ж таки, шахраї, які хочуть ці фото продати. Також, небезпека буває і у спілкуванні з однолітками, адже є кібербулінг – залякування, цькування. До того ж, час від часу починають говорити про смертельні ігри, метою яких є виконання дитиною різних небезпечних завдань і підведення її до суїциду.
У франківський центр психологічної допомоги дітям «Серденько» звертаються батьки, чиї сини й доньки постраждали в інтернеті. Щоправда, з проблемою розбещення дітей у мережі не приходили, останнім часом були лише випадки небезпечних ігор.
Чи крадуть дітей на Прикарпатті, та що робити, аби цього не сталося
«На такі речі попадаються діти різного віку, – розповідає директор центру Василь Серденько. – Два місяці тому до нас звернулися батьки з восьмирічною дитиною. Вона доглянута, усім забезпечена, але батьки приходять ввечері, не мають часу на спілкування. А дитина знайшла в інтернеті однодумців і потрапила в одну із смертельних ігор. Батьки побачили порізи на руках, вчасно вмішалися. А був хлопець на 39 рівні «Синього кита», яких всього 50. При чому він навіть відмовився від адміністратора, який би давав йому завдання, бо й так знав їх усі напам’ять і був готовий виконати. Психологи працювали з ним три місяці – врятували».
Крім психологічних консультацій, працівники центру виступають як представники інтересів дитини у судовому процесі, спостерігають, щоб не було психологічного тиску на дитину. У закладі є так звана Зелена кімната, де психологи опитують дитину, а поліцейські дивляться запис у дзеркальній кімнаті через камери, щоб не травмувати психіку. Також співпрацюють з кіберполіцією.
Щоб зменшити ризики для дитини, треба більше спілкуватися з нею – як, в принципі, й в усіх інших випадках.
«Треба бути в першу чергу другом для дитини, – каже Василь Серденько. – Потрібно пояснювати, що в нашому суспільстві не все те, що виглядає красивим, є таким всередині. На ці теми треба починати говорити вже з п’яти років, бо діти швидко розвиваються. Головне, щоб була довіра, бо в іншому випадку дитина просто пропустить інформацію повз вуха».
За словами директора психологічного центру, небезпека того, що хтось скористається наївністю дитини є у будь-якому віці, але вона збільшується для підлітків. Тоді в дітей з’являється багато переживань, якщо батьки надто зайняті, вона шукатиме розуміння деінде.
Кривдник або жертва. Чи зможе новий закон зупинити булінг у школах
«Багато дітей попадалося на смертельні ігри, тому що їх там спочатку вислуховували, ставали другом, давали пораду, – говорить Василь Серденько. – Треба пояснювати, що за цим стоять дві речі: хвора психіка деяких людей або бажання наживи. Бо ці відео, які закінчуються смертю, продають за великі гроші».
За словами Василя Серденька, він узагалі б радив неповнолітнім обмежити викладання їхніх фото в інтернеті. Щоб не було видно обличчя, щоб дитина була одягнена, без макіяжу, який робить її старшою….
«Буває, що хтось може копіювати фото, робити клони на сторінки, – каже він. – Це ризики, від яких не застраховані й дорослі, не говорячи вже про дітей, яких це може сильно вразити».
