Миколай уже в дорозі

Хоча до свята ще більше місяця, але він уже працює на повну. З 1 листопада на Прикарпатті стартувала традиційна акція «Миколай іде до сиріт». За день люди забирають десь по 20 листів – за кожним із них ховається історія дитячого життя, часто гірка, але завжди з вірою у доброго святого, який здійснює бажання.

Різні, але справжні

В офісі Мальтійської служби, що навпроти кафедрального собору, кипить робота. Двері не зачиняються. За столом сидять дві молоді жінки, одна забавляє малюка, якого тримає на колінах, інша переглядає листи, що гіркою лежать на столі. Навіть здалеку помітно широкий дитячий почерк і кольорові картинки. «Дайте мені дівчинку, молодшеньку», – просить жінка. З кількох листів швиденько вибирає один, слухає коротеньку «інструкцію», дякує, йде.

«Це чудо Миколая, яке вже підтверджується в Івано-Франківську 15 років, – посміхається Роман Яручик, керівник мальтійців у місті. – У нас починають питати за листами ще з серпня. Люди приходять дуже різні. Заможніші, бідніші, студенти, школярі, цілі колективи. Останнім пропонуємо взяти не індивідуальні листи, а виконати прохання класу чи школи. Просять різне – техніку, інвентар. От цього року є, можливо, трохи дивне для Миколая прохання – в Долинський дитячий будинок прибули троє дітей з ДЦП, тож треба дитячі інвалідні візочки».

Роман каже, це просто неймовірно, що нині можуть без проблем роздати близько 2000 листів. Усе йде як ланцюгова реакція. «От минулого року приходить власниця дитячого магазину, каже, я також хочу листа, – розповідає Яручик. – До неї приходили покупці з метром, міряли одяг. Розпитала, то їй пояснили – для сиріт. Тоді прийшла за листом і сама».

Люди їдуть із районів, навіть з-за кордону електронною поштою просять листа, які потім забирають рідні.

«Для кожного, хто бере лист, він є дуже особистим, – продовжує Роман. – Бо кожен вибирає ту дитину, яка ближча. Хтось шукає Оленку, бо в них померла Оленка. Хтось – дитину, яка любить математику, бо сам тим зай­мається. А буває пише в листі «Миколаю, я був нечемний, але…» і людині западає в душі чесність тої дитини».

Десь 10 % людей щороку беруть листа однієї і тієї ж дитини. Буває, що «ведуть» із першого класу до випускного. Запрошують до себе на свята, їздять з ними на море, навіть всиновлюють.

Так завжди було

Традиція обдаровувати сиріт в українців була завжди, кажуть мальтійці. Ще до Другої світової у церквах оголошували – незабаром Миколая, він є покровителем вдів, убогих і особ­ливо сиріт, просили, аби ці діти не були забутими. Була в нас і традиція різдвяного сирітського деревця, коли перед церквою на ялинці вивішували листи сиріт.

Тепер традиція має продовження. Вже який рік поспіль жоден лист від сироти не лишається без адресата. На перший погляд, виконати прохання дитини не так і складно, але це – величезна відповідальність.

«Усіх людей ми інструктуємо, – каже Роман Яручик. – Як запакувати дарунок, аби не було багато вільного місяця. Просимо, аби не вкладали фруктів, бо вони можуть зіпсуватися. Натомість пропонуємо скласти невелику пожертву, а за кілька днів до свята на гуртівні купуємо сертифіковані фрукти, кожна дитина отримує ще й такий подарунок».

Також просять не купувати занадто дорогих речей. «Бо люди є різного достатку, хтось собі це може дозволити, а хтось і ні, – пояснює Роман. – Для того, аби інші діти не дуже були розчаровані, просимо зрозуміти це».

З іншого боку, звісно, не можуть заборонити вкладати дорогі речі – як і змусити дітей не просити їх. «Буває, що у листі завеликий перелік прохань, – говорить Роман Яручик, – вихователі наголошують, аби діти не писали про дорогі речі. Але ж як може дитина не написати, що вона хоче мобільний, якщо, наприклад, Петька того року не послухався, написав… і отримав?!».

До листів варто ставитися з розумінням – не все, що там написано, має бути обов’язково виконано, кажуть мальтійці. Та все ж варто поставити хоча б кілька дрібниць, які принесуть радість дитині. Бажано хоча б трохи забезпечити її одягом, взуттям. І обов’язково написати листа від імені святого – кілька слів про те, що все буде добре.

І все збувається

«Ми помітили, що навіть ті побажання, які є поза листами, вони обов’язково виконуються, – каже Роман Яручик. – Як тільки з’являється потреба чи на операцію дитині, чи на слуховий апарат, то завжди знаходяться люди, які помагають».

Для прикладу, будинку сімейного типу з Калущини дуже потрібна була побутова техніка. Тільки оголосили про це, прийшов власник мережі магазинів і подарував. А ще минулого року чоловік купив фірмові швейні машинки для всіх випускниць Яблунівської школи-інтернату. Вони там проходять курси крою і шиття, а він дав цим дітям можливість якось забезпечити себе по закінченню школи.

Якщо говорити цифрами, 10 тисяч людей – стільки щороку бере участь у цій акції, 200 волонтерів, які готують святкову програму і вручають подарунки, 451 тис. грн. – це допомога, яка минулого року надійшла на адресу інтернатів поза вартістю листів.

«Колись ще люди питалися, невже ми самі віримо, що це чудо святого Миколая, – посміхається Роман. – Я відповідав: От ви прийшли сюди, взяли лист чужої дитини, витратили час, гроші, сили, підготували подарунок. Невже це не чудо?».

Уривок з дитячого листа

«Миколай – добрий чарівник, допомагає усім – і дорослим, і дітям. Я хочу, аби святий дідусь допоміг у цьому році усім-усім-усім. Щоб усі діти з дитячих будинків відчули себе дуже щасливими. Щоб здійснилися їхні найпотаємніші мрії та бажання. Щоб на землі був мир, добро перемог­ло зло. Святий Миколаю, я прошу в тебе щастя, злагоди, добробуту. Щоб усі люди завжди вірили в казку».