Найвищий та найменший, найсильніший, найволохатіший, найрозмальованіший татуюваннями… Ці та ще купу дивовиж фіксує всесвітньо відома «Книга рекордів Гіннеса». На жаль, українських досягнень там зовсім мало, а наших, прикарпатських, та й узагалі знайти не вдалося. Зате в Україні є своя книга рекордів, і тут уже наші відзначилися. Як стати рекордсменом і чим дивувало країну Прикарпаття?
І зовсім не книга
Отож Книга рекордів України. Думаєте, це якийсь філіал «Книги рекордів Гіннеса»? Зовсім ні. Якщо її засновники на своєму сайті говорять правду, то нині не тільки в Україні, а й у жодній іншій країні світу немає офіційних представництв світової книги. Сама торгова марка коштує близько 48 млн. доларів, і яка б не була франшиза, коштуватиме вона не один мільйон. «Тож усі люди, які в Україні видають себе за представників Книги Гіннеса, це лише звичайні посередники», — запевняють на сайті.
Свій рекорд калушани присвятили останньому дзвонику
Що ж тоді маємо ми? «Торгова марка «Книга рекордів України» є приватною власністю, — розповідає голова цього проекту Ігор Підчібій. — Сам проект створений близько десяти років тому й нині налічує понад півтори тисячі рекордів. Наша книга є акредитованим партнером «Книги рекордів Гіннеса», й ми періодично повідомляємо їх про нові досягнення українців».
«Що ми реєструємо? Усе най-най і перше, — запевняє Підчібій. — Найбільше, найменше, найдовше, найшвидше і так далі на території України. Разом з тим ми лишаємо за собою право не реєструвати рекорд. Не реєструємо рекордів обжерливості чи дальності плювків. Або ж у тих випадках, коли вважаємо їх шкідливими чи небезпечними для здоров’я».
До слова, самої книги, як друкованого видання, у природі не існує. Принаймні поки що. Нині вся інформація про зафіксовані досягнення знаходиться на сайті проекту. А книга? За словами Ігоря Підчібія, вона включена до переліку книжкових видань, передбачених за програмою «Українська книга 2012». Тож скоро можна сподіватися на її появу.
Забагато не буває
Прикарпатський богатир Назар Павлів навіть задумався, коли ми запитали, скільки на його рахунку є рекордів у «Книзі України».
«Давайте рахувати, — посміхнувся Павлів. — Перший, коли я тягнув Карпатський трамвай, далі — тягач-платформу, на який виїхав важкий гусеничний асфальтоукладач, потім два рекорди прямо на телешоу «Україна має талант». Перший, коли мені вдалося протягнути два автобуси «Еталон» з людьми, другий, вже у фіналі — три БТРи. Був у мене рекорд на Говерлі, де я штовхав ядро. І ще один рекорд з літаком».
Ваги Карпатського трамвая Назару Павліву забракло, тож до нього
причепили ще дві платформи та посадили 15 людей. Разом це більше 42 тонн
Що не кажіть, а таки чимало. Напевно, якби Назар захотів, то став би рекордсменом у ще одній категорії — «За найбільшу кількість рекордів». Але плани в нього зовсім інші. Каже, що хотів би спробувати свої сили з водним транспортом, потягнути якийсь корабель. А на цю неділю силача запросили у Брошнів на святкування Дня працівника лісового господарства. «Дадуть мені потягнути лісовоз вагою понад 20 тонн, а ще буду надувати грілки, — розповідає Павлів. — Можливо, з цього вийде новий рекорд».
Встановити рекорди вдалося завдяки багаторічним тренуванням, продовжує Назар, а от потрапити до Книги виявилося зовсім не складно. Вперше знайшов сторінку проекту в інтернеті, там уже були й контакти. Так може зробити кожен, хто хоче й може встановити свій рекорд.
«До речі, не на всіх моїх рекордах представники проекту були, — каже Павлів. — У них є таке поняття як фото, відео-фіксація й надання їм цих матеріалів. От були на рекорді журналісти, то ці матеріали я надсилав до проекту, а вони вже вирішували — фіксувати чи ні».
Заради чого це все? Про матеріальну нагороду навіть мова не йде. Павлів сміється, що в іншій країні був би вже мільйонером, а тут кажуть, що рекордів фіксується багато, а грошей катма. «Мені ж просто цікаво випробовувати себе, – каже богатир. — А ще те, що я роблю, можливо, буде добрим прикладом для наших дітей, аби іти займатися спортом, а не курити у підворіттях».
Від співанок до пирогів
Як уже зазначали, Прикарпаття на рекорди далеко не бідне. На жаль, самі представники Книги не змогли нам назвати точну їх кількість. Ми ж, покопавшись в архівах, вибрали найцікавіші.
Отож, саме в нас живе найстарша людина України. А точніше у селі Хотимир Тлумацького району. Катерині Козак на момент фіксації рекорду (лютий цього року) виповнилося 115.
З силачів не можемо забути і Богдана Гальчака з Надвірної. У червні цього року він встановив одразу два рекорди — жонглював гирями із зав’язаними очима. 33 рази перевернув у повітрі і вхопив рукою 24-кілограмову кулю. Потім вже двома гирями по 16 кг також жонглював, але в різні боки. У підсумку — 39 разів за майже дві хвилини. До слова, у «звичайному» житті 32-річний силач — електрогазозварювальник.
У перший день цьогорічної весни відзначився коломиянин Олексій Гуцуляк. 34 хвилини, 4 секунди — саме стільки він пролежав у сніжній кучугурі. За що і став рекордсменом.
До речі, це тільки один із трьох рекордів, які подужала Коломия менше ніж за рік. Так, 8 березня перед музеєм «Писанка» для тамтешніх панянок встановили найвище в Україні трояндове дерево з 550 троянд — 4 метри 60 сантиметрів. А у грудні 2011-го на площі біля міської ратуші, незважаючи на холод і сильний вітер, 207 пар виконали «коломийку».
До речі, схожий рекорд за виконання танцю має й Калуш. 27 травня минулого року місто хіміків прославилося наймасовішим одночасним виконанням поставленої композиції віденського вальсу. Під музику Євгена Доги з фільму «Мій ласкавий і ніжний звір» танцювали 1600 калушан.
А от у Франківську не танцювали, а співали. І не просто так, а державний гімн. 22 серпня минулого року на площі біля драмтеатру його заспівали 1150 учасників. Але вже цього року наш рекорд побив Золочів — на День Незалежності там проспівали гімн 2880 людей.
На рахунку Івано-Франківська і найбільший великодній кошик України: довжина — 2,2 м, ширина — 1,2 м, висота — 70 см (разом із ручкою — 1,4 м). Косівські майстрині підготували до нього тканий рушник — 2,20х1 м. А ще в кошику була метрова свічка, паска — 80 кг, 70 кг ковбаси та шинки, 10 страусиних писанок. Освятили його минулорічного Великодня.
Щодо харчів, то свій рекорд має й Тисмениця. На святкування 950-річчя хутрової столиці України там спекли найдовший яєчний пиріг. Довжина виробу — 48,4 м, а ширина –25 сантиметрів.
У рекордах маємо і найбільшу «Лемківську ватру». Її запалили у ніч з 3 по 4 червня цього року у селі Рівня Рожнятівського району на фестивалі лемківської культури.
І навіть прощу — 20 травня цього року до Гошівського монастиря йшла піша молодіжна хода Стрийської єпархії. Участь узяли 15 027 осіб у вишиванках.
Тож дивуймося і собі людей дивуймо. Головне, аби з розумом.
Comments are closed.