Ви знаєте, що наш інформаційний простір контролюється? По всій Україні й на Прикарпатті зокрема. Хто це робить, навіщо та що чекає нашу телевізію у найближчому майбутньому – в розмові з Ігорем Масловим, представником Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Івано-Франківській області.
— Пане Ігорю, яка функція Національної ради?
— Нацрада займається ліцензуванням мовлення та контролем за виконанням умов виданих ліцензій, а я з 17 серпня минулого року представляю її на Прикарпатті. В області зараз працює 41 суб’єкт інформаційної діяльності, їх називають мовниками. Таких є чотири види: ефірне радіо, ефірне ТБ, дротове радіо, провайдери програмної послуги (кабельники). Одразу кажу: інтернет і преса нас не стосуються.
 |
— Уже легше. Перевіряєте та штрафуєте?
— Усе не так страшно. От, нещодавно я зустрічався з учнями дитячої телешколи, яка працює при Тисменицькому районному ТБ, тож перше запитання в них було майже таким самим. Чомусь більшість сприймає представника Нацради як такого собі страшного дядька з сокирою. Ні – ми не караємо, не штрафуємо, не забираємо ліцензії. Нацрада їх видає. Перед тим оголошує конкурсні умови, потім визначає переможців і потім, звісно, контролює виконання умов. Ми ніколи не забираємо ліцензій – це може зробити лише суд за поданням Нацради. Але таке буває, якщо чесно, дуже рідко.
— Якщо не карати, то як змусити тих мовників працювати в межах ліцензії?
— Листами й попередженнями. Механізм роботи такий. Є представник в області, має бути ще й секретаріат – два працівники. Це люди, які моніторять роботу місцевих ТБ, радіо та кабельників.
Наприклад, беремо якесь радіо та записуємо добовий ефір – «від нуля до нуля» – є таке правило. Потім усе розшифровується (пісні, програми, інше) та порівнюється з ліцензійними показниками. Є спеціальна табличка, там усе до хвилини розписано для кожної компанії: інформаційних програм має бути – стільки, розважальних, публіцистичних – стільки, реклами, оголошень, анонсів – ні більше, ні менше. Так само перевіряємо ефір у телевізійників, а в кабельників – канали, які вони транслюють.
Якщо результати співпадають з ліцензією, то все нормально, компанія навіть не дізнається про моніторинг. Якщо ж ні, то пишемо лист на тему «будь ласка, виправляйтеся».
— Усі слухаються?
— Коли як. Вони повинні за місяць усунути порушення та надати письмову відповідь. Якщо після трьох таких листів компанія не виправляється, то пишемо листа до Нацради з проханням про позапланову перевірку порушника. Найчастіше, якщо вже представник просить, то перевірку призначають. Перевіряємо, фіксуємо порушення, компанії оголошується попередження. А це вже серйозно – треба виправлятися та подавати документи на зняття попередження. Ця процедура може тривати три місяці. Не зняте попередження не дає можливості робити зміни в ліцензії, до того ж, іти на новий конкурс з попередженням або двома – без шансів.
— Часто їм треба брати участь у конкурсі?
— Радійники отримують ліцензії на сім років, ТБ і кабельники – на десять. За ліцензію треба платити, але ціни дуже різні, бо там враховується купа різних нюансів. Наприклад, 15 хвилин ефіру у Верховині (місцевий мовник може включитися в загальнонаціональне радіо) коштують 100-200 грн., а кабельна ліцензія в Івано-Франківську на 10 років – 80-90 тисяч.
— Які найчастіші порушення?
— Ліцензія – це загальний документ, а до неї ще є додатки, де розписано все. Змінили адресу компанії чи керівництво – треба внести зміни у додаток. Поставили в ефір нову, хай навіть надпрофесійну суперову програму, але її не було в ліцензії – потрібно її туди внести. Найчастішими є саме такі «дрібнички», на які більшість мовників дивиться трохи зверхньо. Натомість, потім їм доводиться натужно знімати попередження. Значних порушень, наприклад, щодо мови чи обсягу національного продукту в ефірі, майже немає. Треба сказати, що у прикарпатських мовників із патріотизмом усе добре.
Найчастіше порушення кабельників – це зміни каналів мовлення. Доходить до смішного. Наприклад, компанія працює в місті, де мер дуже любить канал «Футбол+». В їхній ліцензії його нема, але вони той канал ставлять – аби догодити міському голові. І кажуть: ми потім обов’язково включимо канал у ліцензію, але він дуже просив…
До речі, коли компанія отримує свою першу ліцензію, то протягом року її не чіпають, бо вона шліфує ефір, перевіряє, тестує, щось змінює. А вже після року, врахувавши результати роботи, можна (а найчастіше – треба!) внести зміни до ліцензії.
— Як щодо порнографії та крові в ефірі?
— Якість змісту ми не контролюємо. На це є Національна експертна комісія з питань моралі. Хоча і в нас бувають звернення глядачів. Скаржаться, що багато реклами, що не побачили у конкретній програмі чогось такого, чого чекали. Був лист із Калуського району – людина пожалілася, що, коли хоче дивитися футбол на «1+1», то чомусь бачить лише чорний екран. Мовляв, цензура на Прикарпатті глушить футбол. Виявилося, що в нього є супутниковий тюнер, а щоб дивитися футбол, треба мати спеціальну картку доступу, яка розблоковує сигнал. Так само кабельники купують картки у загальнонаціональних телеканалів.
— Вже давно мусується питання цифрового ТБ. Як це вплине на прикарпатське телебачення?
— В Україні 2012-й оголошено роком паралельного мовлення. З наступного року починається перехід на цифру. Аналогові канали будуть потрохи виключатися за термінами закінчення ліцензії. А з 1 січня 2016 року аналогового ТБ в Україні не буде взагалі. Буде цифра. Це вимога прогресу, до цього треба звикати.
Місцевим прийдеться важко. Адже на кожну область України (на Прикарпаття, звісно, теж) передбачено 32 канали, з них 28 загальнонаціональних і чотири місцевих. Тож нашим доведеться конкурувати з «монстрами».
— Хіба цього не було раніше?
— Не так гостро. Справа в тому, що з переходом на цифру по всій області, навіть у найвіддаленіших гірських селах, на всі 32 канали буде однаково гарна картинка. І, до речі, потреба у супутникових антенах для більшості практично відпаде.
У нашого ТБ є дуже великий плюс – місцева інформація, новини. А от з іншими програмами вже важче, чогось не вистачає (може, креативу, а може, журналістської майстерності) для гідної конкуренції з тими ж «плюсами», «Інтером», іншими.
— Лише чотири канали? А як же інші – помруть?
— Думаю, що ні. Наша область уже зробила прецедент – поки що це єдиний приклад на всю Україну. Бурштинська телекомпанія РАЇ отримала ліцензію на мовлення та підписала під неї ще шість компаній. Вони просто згуртувалися. Якщо жодна з них наразі не може забезпечити цілодобове мовлення, а це обов’язково для отримання ліцензії на цифру, то разом їм це під силу.
Вважаю, що в телеефірі Прикарпатті після 2016 року помруть тільки ліниві, а всі, хто дуже хоче, зможуть працювати далі. В принципі, це класичні закони бізнесу.
