Для більшості майстрів, які займаються писанкарством, така справа є чи не єдиним способом заробити на хліб. Зазвичай люди неохоче дають великі гроші за писанки, однак є і справжні цінителі давнього мистецтва, котрі шукають насамперед оригінальні, автентичні узори. Найбільшою популярністю користуються космацькі писанки, які є не просто витвором, а своєрідною вервечкою традицій багатьох поколінь.
Коломийський писанкар Олег Кіращук надає перевагу бізнесу, а не колекціонуванню. Його захоплення приносить чоловікові непогані прибутки, а віднедавна – і світове визнання. Його писанки розкуповують по цілому світі. За вироби «від Кіращука» колекціонери готові платити сотні доларів.
 |
Від бажання до визнання
Писанкарство для Олега Кіращука – родинна справа. Спочатку хлопець до останнього відмовлявся від цієї роботи, вважав, що вона не чоловіча. Але мати таки переконала сина вчитися писанкарству, бо потрібна була копійчина. Олег почав навчатись у художній школі. Після перших спроб вирішив продавати писанки на базарі. Соромився, але згодом побачив, що то приносить хороший заробіток.
Також мама порадила Олегові взяти участь у родинній виставці, яка відбулася в Івано-Франківську. Потім – персональна виставка в обласному науково-методичному центрі народної творчості, Українському домі, Києво-Могилянській академії, пізніше – в Естонії.
То був його перший виїзд за кордон. У 2001 та 2002 роках Олег перебував у Таллінні на запрошення місцевої УГКЦ і за рекомендацією обласного осередку Спілки народних майстрів – як автор значної частини писанок Гуцульщини та Покуття. Крім того, Кіращук проводив там екскурсії для туристів і охочих познайомитися із писанкарством, яких було чимало. Брав участь у популяризації української писанки на естонському радіо й телебаченні.
З конкурсу на аукціон
Його стиль не можна назвати справжньою гуцульсько-покутською класикою. Це скоріш суміш образів Марії Приймаченко та петриківського розпису. В Коломиї писанкаря помітили одразу, запропонували викладати. Олег Кіращук давав уроки у Будинку школяра і в Коломийській гімназії ім. Грушевського. Працюючи в гімназії, разом зі своїми учнями взяв участь у всеукраїнському конкурсі народної творчості.
Немалу вагу мав для нього американський конкурс міжнародного рівня, де змагалися писанкарі з усіх країн. Там коломиянин, на його здивування, здобув високе дев’яте місце. Потім знайшов інтернет-аукціон, який дає змогу заробляти гроші. Викладені писанки Кіращука одразу привернули до себе немалу увагу знавців, закордонних покупців чим раз більшало. Олег каже, що в Україні люди менше готові віддати велику суму за писанки, ніж іноземці.
 |
Чиє «Гуччі»?
Олег загорівся бажанням об’їздити всі села Прикарпаття, щоб якомога більше дізнатися про гуцульську й покутську символіки. Розпитував у селян про писанкарок, відвідував сільських майстрів. У поїздках Кіращукові пощастило зустріти й декількох жінок, вік яких досягав ста років. Саме від них він дізнався про найдавніші традиції писанкарства. Олег зберігає всі писанки, які тоді встиг назбирати. На тлі тих орнаментів придумує власні. Каже, що найважливіше в його писанках – це малюнок. До прикладу, олені, баранчик, сонце, дощ, церква, дерево життя. Останнє найбільш полюбляють закордонні покупці, адже малюнок символізує дерево роду.
Не так давно Олег Кіращук заявив, що відомий у світі фешн-бренд «Гуччі» використав для своєї осінньо-зимової колекції візерунки його писанок. До цієї події писанка називалася «Оленем», тепер – «Гуччі».
«Коли я почав отримувати листи із вітаннями від колекціонерів на кшталт «Вітаємо із «Гуччі!», то тільки сміявся, – розповідає писанкар. – Не вірив до останнього, поки не переглянув глянець із моделями. Після такої величної події ціни на онлайн-продажах помітно зросли».
«Я вважаю, не можна стверджувати, що «Гуччі» взяв його мотиви, – каже відома українсько-канадська писанкарка Світлана Борисенко, яка добре знайома з Олегом Кіращуком і його творчістю. – Адже вони, як ніхто, знають, яким боком обертається будь-яке копіювання, з плагіатом самі борються. Скоріш за все, «Гуччі» знайшов красиві писанки пана Олега (а вони в нього справді дуже гарні) для того, щоб показати суть колекції, джерело натхнення, себто українську писанку».
 |
Олег Кіращук щодня пише п’ять писанок. Зараз працює над замовленням жіночки з Японії, яка хоче зробити там грандіозну виставку. У його найближчих планах – видавництво книги про писанки.
…Незалежність, на жаль, не змінила ставлення нашої влади до автентики та культури. І це сумно. Натомість, народні майстри вже навчилися виживати самостійно. Кажуть, що натхнення творити, зберігати, примножувати традиції предків зазвичай закінчується там, де закінчуються гроші. На щастя, це не вирок, і більшість тих же писанкарів працюють, не ганяючись за надприбутками й не помираючи з голоду. Таких майстрів, музейників, етнографів, краєзнавців знають, цінують і поважають. А межу між творчістю й бізнесом кожен визначає сам.
Фото Євгена Гапича
