Мультимедійне видання «Джакомо Джойс» від видавництва «Цивілізація» є новим форматом для України. У травні проект представили на Книжковому арсеналі в Києві. А нещодавно – отримав ІІ місце у конкурсі «Книжки майбутнього» (категорія «Експеримент у цифрі») в рамках ІІ Міжнародного фестивалю Book Space у Дніпрі.
Хоча одного із найвпливовіших письменників ХХ століття Джеймса Джойса у команді проекту вважають «автором для перевірених», але завдяки новітній мультимедійній інтерпретації він стає ближчим для кожного
Модернізувати модерніста
Марк Твен, Джек Лондон, Вірджинія Вулф — ці та інші імена декілька тижнів перебирала команда проекту, яка захотіла дещо по-новому підійти до спадку котрогось із «вічних авторів» — створити онлайн-публікацію, де слово поєднається з анімованою графікою та музичним супроводом, спеціально написаним з цієї нагоди.
Диджиталізувати вирішили Джеймса Джойса та його «Джакомо Джойса». За понад рік жодного разу не пошкодували: цей текст, як каже куратор проекту Роман Малиновський, засновник видавництва «Цивілізація», «ідеально підходить для формату». А водночас відповідає філософії видавництва «Цивілізація», де твір, книжку не зводять до тексту, а розглядають як «комплекс, послідовність рішень» і, зрештою, «спосіб пізнання світу».
Якщо найвідоміший твір Джойса — «Улісс» — це товстезний роман про один день у Дубліні, то «Джакомо Джойс» — 16-сторінкова новела (або ж ще визначають як оповідання чи есей), котра розкриває історію почуття чи радше почуттів героя. Це кохання молодого викладача, що розгортається на фоні італійського Трієста, до дочки місцевого купця. Текст не має сюжету, це потік свідомості оповідача, зафіксований у низці фрагментів. Отож разом із героєм ми рухаємося його внутрішньою, душевною, траєкторією.
Цю історію пов’язують з періодом, коли Джойс проживав у Трієсті, де викладав англійську мову (італійські слова у творі занурюють нас у контекст). Вважають, що твір має автобіографічні елементи і саме через особистий характер не був опублікований. Його надрукували після смерті автора. Історія віднайдення тексту — окремий захопливий сюжет: Рідчарду Елману, відданому дослідникові життя і творчості ірландського автора, телефонним дзвінком повідомляють, що володіють невідомим раніше твором Джойса, біограф упізнає почерк, за шалені гроші викуповує рукопис — і в 1960-х цей невеликий есей виходить у великий світ.
Слова і між ними
Новий погляд на твір вимагав нового перекладу — його зробила Ярослава Панко, редагування виконав Ярослав Довган, коректуру — Мірек Боднар. Це четвертий переклад «Джакомо Джойса» українською. Йому передували переклади для різних видань — Ростислава Семківа у 2011 році, Ростислава Доценка у 2004-му та Андрія Малащука у 1995-му (вийшов у журналі «Четвер»). Порівняння цих зразків, за словами Романа Малиновського, дозволяє поспостерігати за мовною динамікою, лексичними тенденціями впродовж останніх 20 років. Як поділилась Ярослава Панко на фейсбук-сторінці «Цивілізації», з Джойсом — непросто, але цікаво:
— Переклад Джойса — це постійний пошук. Фактично ти йдеш наосліп і очікуєш підступів звідусіль, бо у Джойса інколи окреме слово, окрема буква, синтаксис несуть величезне смислове й емоційне навантаження. Крім того, текст перенасичений алюзіями. Тому процес перекладу виглядав приблизно так: то ти вишукуєш інформацію про давніх філософів, композиторів і митців, то цитати з Біблії, то розбираєшся в тонкощах індуїзму і геральдики, а місцями просто впадаєш в розпач («Що за набір слів?»). В результаті намагаєшся скласти це все у зв’язний текст і знайти у нелогічному й підсвідомому якусь логіку. Що поробиш, Джойс любить уважного читача. Тим цікавіше розгадувати його ребуси й загадки. Не твір, а емоційна «головоломка» на оголеному нерві.
Ставлення до тексту в проекті є уважним і трепетним. Збережено посторінковий поділ й усі джойсівські прийоми: прораховані відступи між абзацами, кількість авторських розділових знаків, що не відповідають звичній пунктуації — 11 крапок, 5, 7, 3… Цікаво, що все це добре припасувалося під момент скролення, незаповнені автором рядки стали простором для фільмованої графіки. Але Олександр Проценко, автор ідеї та дизайнер проекту, ставив за ціль, аби текстові переділи й анімовані елементи не відволікали читача від об’єкта читання. Візуальна частина націлена на підсилення текстової: кольори, елементи змінюються відповідно до внутрішньої логіки історії.
Текст та ілюстрації вже скоро доповнюватиме музика. Музичний супровід — від Міккі Галаса, музиканта й композитора. Фонова, непомітна на початках музика у процесі допомагатиме зануритися в історію, передаватиме атмосферу, то тривожну, то спокійну, — відповідно до внутрішнього стану героя: туга, порив, непевність…
Може, це і про тебе
Проект став можливим завдяки ґрантовій підтримці громадського ресторану Urban Space 100 у 35 тис грн. Мультимедійний «Джакомо Джойс» є загальнодоступним і безплатним. Сайт адаптований під різні цифрові пристрої. Тож читати можна де завгодно: вдома, в автобусі, на вулиці… Олександр Проценко називає проект прикладом «демократизації літератури»: в будь-якій точці планети, наприклад, в селі, де нема книгарні, але є інтернет, людині доступний один із прекрасних зразків літератури.
Олександр Проценко, для якого «Джакомо Джойс» став «першим досвідом крупного занурення в чиюсь роботу», каже:
— Мені здається, що Джойс – справжня знахідка для сучасної людини, котра живе в режимі нестачі часу: спостерігаючи за думкою автора, його красивим внутрішнім діалогом, можна багато чого відкрити у власному емоційному світі, ставати більш свідомим і не прагнути позбутися цього внутрішнього діалогу як такого, що лише створює проблеми і печалі. Ми вибудовуємо декоративні фасади і в основному боїмося показувати себе справжніх, свої істинні почуття, емоції. А Джойс дуже відверто описує свої переживання, їхню зміну. Я неодноразово читав текст і асоціював себе з головним персонажем, цитати із твору почали перекочовувати в життя: на якомусь етапі мені здавалося, що це про мене, що Джойс — це мій друг, і якщо б ми жили в одному місті й часі, то ми, напевно, ходили б на каву.
Джойса треба любити
Роман Малиновський визначає тексти ірландського письменника як можливість для інтелектуальної самоперевірки:
— Джеймса Джойса треба читати, щоб перевірити, наскільки ти людина цивілізаційна, чи ти там, де решта цивілізованого людства, адже цей автор зробив досконалу форму, що досить добре видно на прикладі «Джакомо Джойса». Ви як читач повинні бути знайомі з усіма контекстами, які автор вкладає всередину твору. Він працює з освіченим читачем. Джойс — для перевірених, для тих, у кого дуже потужна база, хто володіє цивілізаційним бекґраундом.
Джойса називають «батьком сучасної літератури», його ім’я входить у списки книг, обов’язкових для прочитання, «Улісс» — один із найвідоміших творів усіх часів. Команда мультимедійного проекту «Джакомо Джойс» вважає онлайн-публікацію нагодою поговорити про видатного ірландця, його значення і сприйняття.
Візуальні матеріали авторства Олександра Проценка – із фейсбук-сторінки видавництва «Цивілізація»
Comments are closed.