У пасажі Гартенбергів відфільтровують іноземців?

Колишня франківчанка Наталя Лезі вже десять років живе в Ізраїлі, та час від часу приїздить додому. Цього разу вона вперше приїхала з чоловіком – Моті. Та яким було здивування подружжя, коли їх не пустили у нічний клуб «Пасажу Гартенбергів», бо почули чужу мову…

Про це Наталя повідомила в рубриці «Народний репортер» на сайті газети. Ми спочатку навіть не повірили…

«Ми з чоловіком приїхали на весілля мого рідного брата, – розповідає Наталя. – Минулої суботу ввечері посиділи у кафешці, а потім вирішили змінити місце та піти до «Пасажу Гартенбергів». Зайшли всередину, взяли квитки. Але потім мій чоловік щось запитав мене на івриті. Почувши, що ми говоримо іноземною мовою, якийсь чоловік із адміністрації заявив, що далі нас не пропустять – у них такі правила. Ми вийшли. Подруга намагалася щось дізнатися, поговорити з адміністратором. Та пояснила: іноземців не пропускають через те, що кілька днів тому в них були якісь неприємності. Подруга сказала, що ми з Ізраїлю. Зрештою, адміністратор обіцяла щось уточнити та пропус­тити нас через кілька хвилин. Але, звісно, після цього бажання йти туди вже не було».

За словами Наталі, її чоловік Моті приїхав до України вперше. І тепер їй прикро, що в нього склалося таке неприємне перше враження про її рідне місто. «Ні в Америці, ні в Ізраїлі ми з таким не стикались, – обурюється жінка. – Якби там таке сталося, то люди обов’язково зателефонували б у поліцію чи ще кудись. Це ж дискримінація та неповага до людей!».

У франківському інтернет-прос­торі вже згадувалися якісь дивні, ніби «антиарабські», правила роботи пасажу. Але то інтернет – люди там пишуть чимало й не завжди правду, особливо анонімно. Звертаємося до власника елітного закладу.

«Це повний абсурд, – говорить Олександр Долішній. – Як це їх туди не пустили? Можливо, він не відповідав дрес-коду чи вже був у неналежному стані? У нас пускають всіх. Я перший раз стикаюсь з такою ситуацією».

Ще раз переповідаю історію з пані Наталею. Долішній знову все заперечує, мовляв, такого не може бути. Розказав, що раніше тут араби сиділи за чаєм цілими компаніями та вирішували якісь свої справи, бувало, й до відвідувачів чіплялися. Тоді їх попросили піти та знайти інше місце для зібрання. Тож більше не приходять. Й іншим співвітчизникам переказують.

«Можуть не пускати, якщо людина не пройшла дрес-код чи фейс-контроль, або переповнений зал, – пояснює Олександр Долішній. – У нас відпочивають усі. От, хлопці з баскетбольного клубу «Говерла». Це якийсь абсурд!».

Аби краще розібратись у ситуації, телефонуємо разом до пані Наталі. Олександр Долішній вислухав жінку, потім кілька разів повторив їй, що це абсурд, і такого не могло бути, запитав хто був тоді з адміністраторів. Після невеличкої паузи вибачився за непорозуміння, дав свій номер телефону та запропонував жінці ще раз завітати у його заклад.

«Репортеру» Долішній також обіцяв розібратись. Сказав, що виховання буває різним. І тут хочеться додати: виховання-то різне, але люди в Європі мають рівні права. Незважаючи на мову чи колір шкіри. В Європі…