Вчитель фізичної культури – не найпрестижніша робота. Та мало хто розуміє, наскільки вона важлива для майбутнього дітей. Микола Яремчук викладає фізичне виховання ось уже 35 років.
Із залізниці до школи
Як часто це буває з незвичайними людьми, починалося все теж незвичайно. Шлях Миколи Яремчука, уродженця села Тюдів на Косівщині, до вчителювання починався… на залізниці в Івано-Франківську. Паралельно він навчався в інституті нафти і газу та займався легкою атлетикою у свого брата Дмитра Яремчука, до слова, заслуженого тренера України. Виступав у спринті та багатоборстві. Студент Микола Яремчук вирішив здобути ще одну професію і в 1973 році поступив до технікуму фізичної культури.
Після закінчення технікуму один з його наставників, Михайло Дебенко, порекомендував Яремчукові піти вчителем у загальноосвіт-ню школу № 1. Отак, з 1975 року він працює вчителем фізичного виховання. У цій школі він пропрацював 15 років.
До вчителювання пан Микола вже мав трохи досвіду роботи з дітьми, коли часом заміняв брата на тренуваннях групи початкової підготовки. Перші роки цієї роботи він поєднував зі спортом: до 1983 року входив до складу збірних міста та області з легкої атлетики.
У кінці вісімдесятих в Івано-Франківську відкрили нову школу № 23, до неї запросили Яремчука. Після п’яти років тут він перейшов на роботу до Української гімназії № 1, де трудиться вже шістнадцятий рік. Як каже Яремчук, умови тут чи не найкращі в області: два спортзали, тренажерний зал, діючий басейн, стадіон.
Серед його учнів – майстер спорту міжнародного класу, учасник Олімпійських ігор Олександр Осович, перший чемпіон з кросу Івано-Франківська за часів незалежності Михайло Костів, футболіст клубу «Ураган» Роман Ярий.
Багато хто з вихованців Миколи Яремчука нині продовжують справу вчителя.
Рятувалися як могли
Кілька років Микола Яремчук є керівником міського методичного об’єднання вчителів фізвиховання. На його переконання, кожен учитель має вболівати за свою школу, дбати про учнів і підтримувати спортивну базу.
Після 1991 року фізкультурі приділяли недостатньо уваги. Важко було з матеріальним забезпеченням, кожна школа самотужки діставала прилади і необхідне обладнання. Зараз до фізичного виховання почали ставитися уважніше. За останні роки допомагають і школи-побратими з-за кордону. «Фізкультура – не другорядний предмет, – упевнений Яремчук. – Він має бути у трійці важливих предметів на рівні з математикою та українською мовою».
У США уроки фізкультури є дуже престижними серед дітей. Коли хлопець грає за шкільну команду, він є зіркою серед однолітків. Та в Україні запровадити таку систему поки що нереально.
«Для цього потрібно робити поділ класів на групи, – каже Микола Яремчук – А на це не вистачає коштів. А навіть зробивши поділ класів, з дітьми нема де займатися, бо все ще є велика проблема з матеріальною базою».
Проблема не тільки у вчителях
Ставлення до уроків фізкультури та загалом до спорту залежить від кожного окремого вчителя і тренера, переконаний педагог. Нині багато говорять про дитячу смертність на уроках фізкультури.
«З одного боку, багато залежить від учителя, від правильної організації уроку, – говорить Яремчук.
– З іншого боку, багато проблем зі здоров’ям діти мають через те, що ведуть нездоровий спосіб життя. Якщо дитина має вроджені проблеми зі здоров’ям, зазвичай вчитель це контролює. Але діти, які регулярно відвідують уроки, проблем не мають».
Разом з тим, через такі випадки уроки фізкультури значно змінилися. Нормативи в дітей уже не приймають одразу в вересні. Самі нормативи знизили. Та, на переконання вчителя, дітей треба заохочувати до занять фізичною культурою та спортом.
Жодного звільненого
Як би неймовірно це не звучало, за 35 років роботи Яремчука, в його класах фізкультурою займаються абсолютно всі. «Намагаюся робити дітям такі умови, щоби вони не йшли до лікарів за довідками, а вдягали форму і йшли займатися, – каже вчитель. – Навіть звільнені за станом здоров’я беруть з собою форму, і на уроці допомагають мені, вони є старшими на відділеннях, контролюють роботу своїх однокласників».
За новою програмою дитина оцінку з фізкультури може заробити і теоретичною роботою, тобто розповіддю про певний вид програми (гімнастику, легку атлетику, спортивні ігри та ін.). Оцінку можна поставити і за старанність. Це стає у пригоді, коли мова йде про звільнених. «Працювати треба і з батьками, щоб і вони були зацікавлені, аби їхня дитина більше рухалася», – переконаний вчитель.
Микола Яремчук був першим переможцем обласної спортивної «Ніки» у номінації «Вчитель року», здобував нагороди у різних спортивних турнірах серед ветеранів. Недавно, коли учні зажадали, щоб учитель показав комбінацію на перекладині, він спокійно виконав підйом-переворот.
«Треба тримати себе у формі, – каже Яремчук. – Учні люблять випробовувати вчителя, але то приємні випробовування. Краще ніж мав бути посереднім механіком на залізниці, став хорошим вчителем у школі».
Comments are closed.