У час кризи багато українських банків пропонують споживачам купити конфісковане майно, яке надійшло від клієнтів, неспроможних сплатити кредит. Попри рекламу та запевнення у прозорості, більшість потенційних покупців ставляться до таких пропозицій із пересторогою. «Репортер» дізнавався, яким же чином банки реалізують конфіскат та чи так все гладко, як змальовують їхні працівники.
Найбільші побоювання покуп-ців пов’язані з юридичними тонкощами купівлі автоконфіскату. Але тут все не так складно. Юрій Гаврилюк, головний експерт управління пізнього збору проблемної заборгованості роздрібних клієнтів Івано-Франківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» каже, що реалізація майна, яке знаходиться в заставі банків, відбувається двома шляхами. «Перший і простіший – при добровільній згоді боржника, – розповідає він. – Тоді банк разом із боржником шукають клієнта і в разі його наявності відбувається звичайна процедура купівлі рухомого чи нерухомого майна».
Другий шлях – коли боржник відмовляється добровільно реалізовувати майно, що є в заставі. В такому разі банк звертається до суду. Як правило, суд задовольняє позов банку. Настає час втрутитися Державній виконавчій службі (ДВС). Держвиконавці після надання службі усього пакету необхідних документів проводять вилучення майна в боржника. Продаж відбувається у формі аукціону – банк наймає сертифіковану торговельну організацію, автомобіль продають на торгах. Банкіри одностайно стверджують, що допоки суд не винесе остаточного рішення щодо майна, його не виставлятимуть на продаж.
«Документи на автомобіль оформляють аналогічно до того, якби продаж відбувся на звичайному авторинку, – каже директор юридичного департаменту ПАТ «Плюс Банк» Василь Марків. – Більше того, за законодавством, у разі продажу предмета застави, він стає вільним від обтяжених зобов’язань, які існували до цього».
Авто знімають з обліку, укладають договір купівлі-продажу на товарній біржі, покупець на основі договору та довідки-рахунку сплачує кошти на рахунок банку, реєструє машину в МРЕО. Банк турбується про своє добре реноме і зацікавлений у тому, щоб у покупця не виникло потім юридичних проблем.
Та насправді деякі банкіри кажуть, що конфіскація автомобіля – довга й марудна справа, до того ж, пов’язана із бюрократією. Поки вирішується вся паперова та судова тяганина, продаж машини може тривати роками, її вартість на ринку зменшується.
Банк зацікавлений отримати якомога більше коштів від реалізації автомобіля для того, щоб покрити заборгованість клієнта. Це вдається далеко не завжди.
«Мій знайомий взяв автомобіль у кредит, – наводить наочний приклад іванофранківець Віктор. – По ньому він має сплатити ще 23 тисячі доларів. Теоретично банк може її забрати. Зараз цей чоловік пропонує купити машину за цю суму, хоча на автобазарі таку ж можна знайти за 16‑17 тисяч». Ця ситуація – фактично патова, адже банку конфіскувати машину теж немає сенсу – продати її за таку суму непогашеного кредиту просто нереально.
Побутує думка, що в банку можна купити дешеве авто. Одразу зазначимо – у банківських авто-пропозиціях «Репортер» не знайшов ніяких надпривабливих цифр. Ціни – на рівні ринкових, а то й завищені. Ба більше, будьте готові викласти більшу суму від початкової – вона може зрости в результаті торгів. За чутками, у рідкісних випадках, коли можна продати хороше авто за низькою ціною, їх купують самі банкіри. А більшість того, що віддають банкам, має вкрай поганий стан. Приміром, таксисти, знаючи, що конфіскація неминуча, часто свідомо безжалісно експлуатують машину, аби «висмоктати» максимум, що вона може дати, тобто фактично «вбивають» її.
Висновок із цього один: попри юридичну надійність та прозорість, будьте уважні, коли для придбання вживаних авто звертаєтесь до послуг банків. Уважно вивчіть пропозиції ринку, і тільки після цього подавайте заявку на купівлю автоконфіскату.
Comments are closed.