«Ми прожили разом 15 років, і все було добре. Шалена пристрасть, розуміння того, що ми потрібні одне одному, весілля, нормальний дім, двоє дітей. Просте сімейне щастя. Звісно, іноді бували якісь сварки, але – як у всіх, нічого страшного. Аж раптом я дізналася, що він мене зраджує. Хтось із роботи зателефонував і розповів. Потім я спеціально заходила до нього в офіс, аби подивитися на ту жінку. Якась худа, руда, страшна мимра. Не молодша й не красивіша за мене. І тепер мене мучать два запитання. Чому? Як жити далі?».
Чоловічі міфи
Люди зраджують відтоді, як їх на Землі стало більше двох. І причин тому є дуже багато. Зазвичай психологи навіть не беруться їх перераховувати чи класифікувати. Втім усі причини можна об’єднати однією ознакою. Нестача, відсутність чогось необхідного. Це – як те святе місце, що не може бути порожнім. Щойно у стосунках між закоханими чи подружньою парою виникає якась «діра», один із них (а буває що й обидва) прагне її заповнити.
«Часто при одруженні люди ідеалізують свого партнера, а потім розчаровуються, – говорить психолог Наталія Чаплинська. – А замість сісти й розібратися, спробувати вирішити проблему, як правило, віддаляються та знову шукають ідеал. Це – найпростіша схема».
Натомість несвідомий пошук є помилкою, тому що можна «пробувати» все життя, нашкодити багатьом людям і собі, так і не знайшовши гармонії.
Багато говорять про те, що чоловіки більше схильні до зради, начебто вони за своєю природою мають вічно полювати за протилежною статтю. «Що таке жінка легкої поведінки? – говориться в одному з анек-дотів. – Це та, що ставиться до сексу як цілком нормальний чоловік».
«Міф про чоловічу полігам-ність придумали самі чоловіки. Вони його й підтримують, – стверджує Чаплинська. – Активність чи нерозбірливість у стосунках не залежить від статі. Просто наше суспільство таких чоловіків сприймає поблажливо, а жінок – ні. Також треба сказати, що і жінкам, і чоловікам однаково непросто зробити останній крок на зраду. Надзвичайно важко. Одна справа – легкий флірт, розмови «на межі», звабливі погляди тощо. Зрада – зовсім інша історія».
Батьки і діти
Виявляється, що однією з причин подружніх зрад може бути вплив родичів. Особливо це стосується молодих сімей. Мало того, що юне подружжя часто ще не надто доросле, не готове до шлюбу, ще й до справи беруться мами, батьки, свекрухи, тещі. На цю тему теж є багато анекдотів, але в житті воно виглядає зовсім не смішно.
«Для кожної сім’ї все внутрішньо індивідуально, а також сильно пов’язано із так званими зовнішніми силами, – розповідає Ігор Тодорів, доцент кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Івано-Франківського медуніверситету. – Це коли батьки переносять свої невдачі на дітей. Якщо, наприклад, мамі молодої дружини довгі роки боліла зрада її чоловіка, то вона може переносити свій негативний досвід на сімейне життя доньки, моделювати, провокувати щось подібне. Проблеми успадковуються. Діє принцип: «У нас було погано – і в них не може буде краще». Але, треба зауважити, що люди цього не розуміють, роблять це несвідомо. Так буває дуже часто».
Далі – жити
Що робити після зради коханого (коханої)? Психологи не радять відразу кидатися виясняти стосунки. Тому що на заваді стануть емоції. Краще вичекати два-три дні, трохи перегоріти, подумати, зважити. А потім – поговорити.
«Є такий непоганий метод скляної стінки, – розповідає психолог Наталія Чаплинська. – Співрозмовники домовляються та будують між собою уявну прозору стіну. Ти людину бачиш, але не чуєш. За цією стіною виговорюється все неприємне. Спочатку один, потім інший. Тут головне набратися терпіння і промовчати, не перебивати. Вже потім можна говорити спокійно».
Ігор Тодорів рекомендує перш за все позбутися відчуття власності. Подружнє життя не має нічого спільного ані з бізнесом, ані з рабовласництвом. Звісно, це нелегко. Втім, якщо ви все добре продумали й вирішили зберегти сім’ю, то треба разом шукати і долати проблему. А не накручувати себе думками про те, що хтось у вас щось відібрав. Інакше історія обов’язково повториться.
Фахівці стверджують, що зраду можна пробачити. Забути неможливо, пробачити – цілком. У деяких пар після виходу з такої кризи навіть починалася нова фаза закоханості, чи не другий медовий місяць, рік, десятиліття…
Чи є шанс захистити себе від зради? Гарантовано – ні. Але є почуття, яке може стати основною перешкодою перед останнім кроком. Більшість говорить, що це кохання. А психолог Ігор Тодорів стверджує – повага. Тому що без неї й кохання є скоріше «основним інстинктом», а не найголовнішим людським почуттям.
***
Коли жінка, чий «крик душі» ми опублікували на початку цієї статті, прийшла до психотерапевта, причина зради чоловіка знайшлась доволі швидко. Просто протягом тих 15 років вона його виховувала, кроїла та шила під себе. Як необхідну власність. Врешті-решт він запротестував, «зірвався». Не жінки шукав, не сексу, не пристрасті – волі.
Далі були непрості розмови, біль, сльози, розуміння. Звісно, в це важко повірити, але нині вони разом. І – щасливі.
Comments are closed.