Зима, як правило, викликає приємні спогади. Бо це сніжок, Різдво, новорічні свята. Неодмінним атрибутом зимового столу, і в першу чергу різдвяного, завжди був капусняк. Там, де бережуть давні традиції, він є й сьогодні.
Капусняк — традиційна страва українців, словаків, поляків. Є деякі відмінності у приготуванні, але незначні. Основний об’єднуючий інгредієнт — білокачанна квашена капуста. В українців її промивають у проточній воді, щоб капусняк був прозорим і помірно квасним. У поляків лише відтискають зайвий розсіл, і тому традиційний польський капусняк — мутний. А словаки роблять його на рибному бульйоні, також прозорим.
Щось схоже на капусняк є й у росіян — щі. Але там майже нічого спільного, крім квашеної капусти. Принаймні, мені так здалося. Я їв щі двічі. Вперше — у Челябінську в 1988 році, де проходив армійський чемпіонат СРСР, а вдруге — у Волгограді, на останньому союзному чемпіонаті 1991-го. Обидва рази виступив вдало, посів перше та друге місця. Хоч виступ у Волгограді залишив у мене негативні спогади.
То був мій дебют у дорослому спорті. На змаганнях відбирали склад збірної СРСР для участі у чемпіонаті світу, де у штовханні ядра країну мали презентувати два атлети. Я впорався з завданням, завоював срібло. Та керівництво збірної сказало, що це випадковість, і я нікуди не поїду, бо замолодий. А у свої 23 я був дуже амбіційним і наполягав, що результат, який відповідав міжнародному рівню, не випадковий. Тим більше, що півроку тому я виграв молодіжні ігри СРСР (атлети до 23 років). Вони дали мені шанс підтвердити результат на Кубку СРСР, який за два тижні мав відбутися в Москві. Результат я навіть покращив, бо обіграв того, хто переміг у Волгограді. Тепер я сподівався вирушити до Севільї на чемпіонат світу. Але мене все одно не взяли. І що робити?
Я подав до суду на Держкомспорт, заручившись підтримкою народного депутата України Левка Лук’яненка. Я був переконаний у своїй правоті, все збігалося на нашу користь. Суд відбувся у Москві. І я, хлопчисько з Галичини, замріяний оптиміст, який виступав у синьо-жовтій формі з нашивкою українського прапора, його чомусь програв! «Попавши» у 2,5 тис. рублів за витрати суду, поїхав додому. А рівно через місяць отримав офіційне повідомлення про дисциплінарну дискваліфікацію мене як атлета на два роки. З мене зняли звання майстра спорту міжнародного класу, майстра спорту й кандидата в майстри спорту, залишивши першорозрядником.
Так я залишився за бортом спорту без стипендії збірної у 500 рублів (а це тоді були гроші) і шансів отримати житло (а збірникам давали квартири). І може, саме відтоді мені не надто смакують щі.
Вчора я готував капусняк на копчених реберцях і хочу поділитися рецептом. Отже беремо п’ятилітрову каструлю і кидаємо туди подрібнені дві морквини, цілу цибулину, лавровий лист і копчені ребра. Даємо закипіти й на маленькому вогні варимо до двох годин. За цей час ребра мають можливість віддати весь свій смак бульйону. Чистимо та подрібнюємо картоплю. Промиваємо квашену капусту у проточній воді.
Вкидаємо картоплю у каструлю, додаємо вогню. В цей час смажимо на солонині подрібнену цибульку до рожевого кольору, потім додаємо її в бульйон. Коли картопля майже готова, вкидаємо промиту капусту та доводимо до кипіння. Варимо ще 10 хвилин, знімаємо з вогню та даємо постояти одну годину.
Нам знадобляться:
копчені ребра — 500 г,
квашена капуста — 700 г,
цибуля — 2 шт.,
морква — 2 шт.,
солонина — 70 г,
картопля — 6 шт.,
лавровий лист — 2 шт.,
сіль, перець до смаку.
Переконаний, що ви не відмовитесь від додаткової порції.
Смачного!
Comments are closed.