Управлінню у справах сім’ї, молодіжної та гендерної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міськради цього жовтня виповнилося б 10 років. Та на липневій сесії депутати вирішили його ліквідувати. Що далі — у розмові з начальником управління Володимиром Соловйовим.
— Пане Володимире, то що змінилося?
— Якщо просто читати рішення міськради, то нас там стосується один-єдиний пункт 1.7: «Ліквідувати управління…». Натомість інші чіпають опосередковано: «Внести зміни до положення про управління освіти і науки…» і «збільшити штатну кількість». Як відбувається ліквідація? Нас попередили за два місяці, термін уже пройшов, зараз працюємо та висимо у повітрі. У будь-який момент нам вручають трудові книжки — і вперед на біржу.
— Прямо на біржу? Але ж ніби передбачався перехід в управління освіти?
— Є купа функцій, які наразі просто не має права виконувати відділ у складі цього управління. Наприклад, проблеми насильства в сім’ї. За законом, ми уповноважені координувати діяльність міліції, служби у справах дітей, центру соціальних служб, управління освіти тощо. Стосовно відпочинку дітей — також координуємо діяльність кількох структур, зокрема й освіти. А якщо нас передають їм, то як ми зможемо координувати роботу свого ж вищестоящого органу?!
Крім того, за постановою Кабміну, посвідчення багатодітним сім’ям також видаємо ми. А це яким боком до освіти? На рівні Києва наші функції рознесені на два міністерства: молодіжні питання — до Міносвіти, соціальні — до Мінсоцполітики. Якби з розумом, то міськрада мала би спершу підготувати ґрунт, аби її рішення не суперечило законодавству, а вже потім ліквідовувати чи приєднувати.
— Це все на рівні документів. А гроші?
— Фінансування без цього неможливе. Наприклад, діяльність молодіжних громадських організацій, їх є десь під 30 активних, вони частково фінансуються із міського бюджету. Стаття «Молодіжні заходи» — через департамент соціальної політики. Якщо її звідти забрати, то куди втиснути в роботу управління освіти?
Фінансування в нас відносно невелике — цього року вийшло 240 тисяч. В освіті, я знаю, близько 90% — це захищені статті: зарплата, комуналка і т. д. При всій моїй повазі до керівництва управління освіти, чи зможуть вони вчасно профінансувати програми молодіжних організацій, коли треба буде платити зарплату вчителям чи за опалення в садочках? Якою в черзі там буде молодіжна політика, якщо з усього фінансування лишається 10%, зокрема й на ремонти шкіл. До наших питань просто руки не дійдуть.
— Яким чином ліквідація вашого управління вплине на життя пересічних іванофранківців?
— Я розумію, що ви маєте на увазі. Тих, хто працює добре, завжди не дуже видно. Але це поки вони є. За всі 10 років діяльності на управління не було жодної скарги, тому про нас особливо й не говорили.
Назва структури змінювалася разів 5-6 — то був держкомітет, то міністерство, то зі спортом, то без нього. Структури мінялися, управління існувало. І щороку збільшувалася кількість функцій. Коли ми починали, не було ані посвідчень багатодітним сім’ям, ані матерів-героїнь, ані проблем насильства в сім’ї. Ми просто брали на себе все, що «падало» зверху. А штат не мінявся: як було четверо, так і лишилося.
Сьогодні — багатодітні сім’ї, матері-героїні, молодіжні організації, оздоровлення дітей у таборах «Артек» і «Молода гвардія». За ці роки ми ініціювали створення трьох бюджетних установ, які зараз успішно діють: дитячо-юнацький пластовий центр, центр для дітей та юнацтва (там 17 клубів за місцем проживання, ми їх об’єднали в одну установу, щоб не розтягли), містечко милосердя св. Миколая у Крихівцях.
Ми першими запропонували програму дитячих майданчиків у Івано-Франківську — закріплення за ними земельних ділянок і виготовлення державних актів на землю. Зараз їх обліковано приблизно 250, збудовано десь 100-120. Будують і депутати, і благодійники, але ця програма значно полегшує процес, бо вже готові базові документи.
Я вже мовчу про видачу посвідчень багатодітним сім’ям…
— А якщо сім’я не багатодітна, до кого йти за допомогою?
— Поки ми ще є, до нас, а потім не знаю. Не повірите, але, за законом, сім’я – це навіть одинокий холостяк, старший за 35 років, якщо тільки він сам вважає себе сім’єю. Одна особа — теж сім’я. У нас взагалі дуже широкий спектр роботи. Молодь, 14-35 років, діти, матері-героїні (60‑70‑80 років). Тобто діяльність управління охоплює практично всіх іванофранківців, крім нежонатих чоловіків старших за 35 років, якщо вони ще й не вважають себе сім’єю. А решта завжди може прийти та попросити допомоги.
До речі, так і є. Ми щороку приймаємо до 1500 громадян. Влітку, коли триває оздоровлення, народу море, вони в нас майже живуть. За 10 років оздоровили 3-3,5 тисячі дітей. За останні два роки видали до 2300 посвідчень дітям і 1500 — батькам з багатодітних родин. 120 жінок отримали почесне звання матері-героїні, а це — 50% пільг на комунальні виплати, а також одноразова допомога в 10 прожиткових мінімумів (понад 10 тисяч гривень). Якщо людина приходить і просить виписати посвідчення, то більше трьох днів не чекає, хоч, за законом, ми можемо робити його протягом місяця. За ці роки через наше управління пройшли десятки тисяч людей, і, ще раз кажу, жодної скарги.
Звісно, поки структура працює, ніхто цього не бачить. Але якщо, наприклад, завтра припинити видавати посвідчення багатодітним сім’ям, то вже через тиждень у коридорах стоятимуть десятки обурених людей.
Comments are closed.