Минув рік, відколи Івано-Франківський національний медичний університет отримав нового ректора. Як змінилося за цей час життя вишу, про перші успіхи та невдачі — у розмові з його очільником Миколою Рожком.
— Пане Миколо, чим уже можете похвалитися?
— Думаю, найважливіше, що нам вдалося зробити, так це оновити навчальну базу. Ті ремонти, які ми провели, навчальні площі, які відкрили, дають нам змогу спокійно дивитися у майбутнє. Бо якщо нема, де вчити студентів, то все інше немає смислу.
— А конкретніше?
— Якщо почну все перераховувати, місця не вистачить. Почну з того, що на радіозаводі на двох поверхах нам вдалося зробити базу на 400 осіб. Ще ми створили нову кафедру дитячих інфекційних хвороб і там також зробили капітальні ремонти, розширили кафедру мовознавства, провели ремонт і там. Капремонти зроблено і на кафедрах гістології, анатомії, акушерства і гінекології, хірургії, загальної гігієни, на двох кафедрах педіатрії…
Одним із досягнень вважаю відкриття кафетерію у центральному корпусі. Такий же відкрили у морфологічному корпусі, у біохімічному, на кафедрі загальної гігієни, соціальної гігієни. Відновили роботу кафе «Наукове». Великі роботи проведені у спорткомплексі та бібліотеці. Довели до ладу видавничий відділ — докупили обладнання, тепер уся продукція, яку готують наші кафедри, випускається за наш рахунок. Вдалося владнати проблеми і з будинком для викладачів — вони вже отримали акти на право власності на квартири та роблять ремонти. Збираємося будувати ще один такий будинок — на Південному бульварі.
— А студентські гуртожитки?
— Це найболючіша тема. І то було одне із перших питань, яке ми розглядали на вченій раді на початку року. Нині поставили у всі гуртожитки пральні машинки, повністю міняємо електрику в гуртожитку №4, робимо там капремонт. Там же зробили величезний навчально-практичний центр і читальний зал. У третьому гуртожитку поставили електронну систему пропуску, відкрили читальний зал і студентський клуб.
Величезна проблема — гуртожитки на Пасічній, де живуть іноземці. Було питання із проходженням сторонніх, ми найняли туди державну службу охорони. Нині міняємо обладнання у санітарних кімнатах. Будемо робити там підготовче відділення для іноземців і студентський клуб.
Спільно з інвесторами відкрили там спортзал для боротьби.
— Звідки гроші на все це?
— Ми проаналізували, як раніше розподілялися кошти, переглянули багато питань — необґрунтовані доплати і т.д. Нині всі ремонти роблять наші університетські бригади, і це дало величезну економію. Крім того, що заробляємо самі, ще шукаємо спонсорів. В нас працює громадська організація «Фонд розвитку університету». За кошти фонду ми вже закупили на 300 тисяч комп’ютерної техніки. Звідси ж узяли гроші для бібліотеки.
— А що ж таки не вдалося із запланованого?
— На жаль, досі не дійшли руки перебудувати віварій — немає ні грошей, ні людей.
— Які зміни для викладачів?
— Перш за все, поміняли систему підписання контрактів. Усі молоді доценти, кандидати наук, доктори наук підписують контракт на п’ять років — раніше було на рік. Змінили й систему прийняття на роботу: людина, якщо не має достатньої фахової підготовки, однозначно не зможе стати у нас асистентом.
Вдалося повернути 10% доплати за ведення занять англійською. Всі професори, які підготували кандидата або доктора наук, мають доплату до свого посадового окладу — 50% на цілий рік. Всі навчальні посібники, підготовані нашими викладачами, друкуємо безкоштовно. Також я дав зрозуміти нашим професорам — поки вони відчувають, що можуть приносити користь, вони будуть працювати, незважаючи на вік.
— Як складаються стосунки зі студентами?
— Ми зініціювали вибори студпарламенту, ніхто з адміністрації туди не вмішувався. Студенти нам повірили, нині є багато проблем, але ми вирішуємо їх спільними зусиллями.
— А іноземці?
— Коли я йшов на вибори ректора, то декларував, що вони повинні жити і навчатися за такими ж законами, як і українці. І чітко цього дотримуюся — для іноземців винятків немає. За дві минулі сесії ми виключили 50 осіб. Так, нам потрібні гроші, усім зараз скрутно, але ми навели порядок — значно покращилася дисципліна. Студенти побачили, що ми навели порядок у гуртожитках, тепер туди не пройдеш з «нелегалами». Хочемо так само у тих гуртожитках ввести систему електронного пропуску, встановити відео-спостереження. Багатьох вже виключили з гуртожитків за порушення правил внутрішнього розпорядку й нікого не поновили.
— З міністерством не воюєте?
— У нас прекрасні стосунки. Нині ліцензуємо нові спеціальності — це перепідготовка парамедиків, питання вже вирішено позитивно. На стадії вирішення — ліцензування молодших фармацевтів.
— ОДА наполягає на тісній співпраці з ВНЗ області. Що робить медуніверситет у цьому плані?
— 2 квітня у нас був День відкритих дверей, де ми презентували інноваційні проекти, які могли б узяти для себе райони. Ініціювали таку новацію — навчання студентів за рахунок місцевих бюджетів. Тлумач уже навіть уклав з нами угоду. Маю листи і від інших районів. Ми готові до співпраці і ми це вже показали. Коли у місті була гостра потреба у підстанції швидкої на Пасічній, ми спільно відкрили підстанцію. Також відкрили амбулаторію сімейної медицини у Крихівцях, на цементно-шиферному, у поліклініці на Довгій. Зараз обслуговуємо геріатричний центр, притулок святого Миколая, два інтернати у Снятині, будинки дитини у Надвірній та Долині.
— Не за горами вступна кампанія, вже готуєтеся?
— Так, і дуже активно. Я був на прямому ефірі у Коломиї, наші представники їздять по інших областях. Зараз готуємо День відкритих дверей в університеті. Враховуючи всю зроблену роботу, думаю, проблем у нас не буде.
— Щодо держзамовлення вже є якась інформація?
— Наскільки мені відомо, у нас будуть минулорічні квоти.
— За рейтингами стежите, на якому ви місці?
— Якщо у загальному, здається, на шостому. Із 15 медичних вишів, вважаю, що це непогано. Тим більше, наша команда тільки прийшла до роботи. Ясно, що багато чого ще не знаємо. Але вчимося, слухаємо один одного, дослухаємося до наших сусідів, консультуємося. Для нас головне, аби університет жив, заради цього ми і працюємо.
Comments are closed.