Аргентинський стейк

Якщо десь існує рай для м’ясоїдів, то всі ресторани там обов’язково будуть аргентинськими. Аргентина без м’яса – це все одно, що Аргентина без футболу. Уявити таке неможливо.

Уявіть, там цілий рік росте зелена трава, сокови-и-ита, її дуже багато. Тут розводять худобу в таких кількостях, що важко збагнути. Поголів’я на фермах просто величезні, до десятків тисяч корів. Якщо аргентинський господар має стадо у 200-300 голів, то це як пара худих псів на наших подвір’ях.

Аргентинські корови – м’ясні, як правило, це славетна «герефордська» порода. Вони дуже великі. Бики досягають ваги 1200 кг, корівки – до 650 кг. Такі собі ремигаючі «тракторці» ходять вічно зеленими пасовиськами. Звідти і м’ясо такої якості, як ніде, – від щедрої аргентинської землі.

Два роки тому мені пощастило побачити цей м’ясний рай і випробувати себе цими м’ясними тортурами. Телепроект БУМ (Битва Українських Міст) проходив у самому Буенос-Айресі – місті з населенням у 15,5 мільйона людей. Як третина України.

Є там багато приємних моментів, хоча б той, що купу звичних для українських чоловіків робіт виконують жінки. Так, Крістіна Кіршнер – Президент Аргентини, жінки – поліцейські, жінки – охоронці, жінки – інкасатори, просто засмаглі латиноамериканські красуні з ефектними жіночими формами. Для психіки нормального чоловіка – надзвичайно велике випробування.

Потрапивши до аргентинського ресторану, ви будете вражені асортиментом. Від п’яти видів стейків, ребер, смажених, варених, копчених, тушкованих смаколиків у вас обов’язково запаморочиться в голові.

В Аргентині є мережа ресторанів «Siga La Vaca», де вхід платний – 12$ для дорослих і 6$ для дітей. Далі – півсотні різних м’ясних шедеврів аргентинської кухні та 30 видів салату – улюб­лена українська халява. Час теж не лімітований. Додатково треба платити лише за алкоголь і холодні напої. Багато місцевих святкують там дні народження і навіть весілля. Це досить вигідно.

Впевнений, що вам уже кортить дізнатися, як готують правдиві аргентинські стейки. Я особисто був вражений простотою та геніальністю приготування цієї страви, а простота і геніальність, як показує досвід, це майже одне й те саме.

Є два визнані способи приготування аргентинського стейка. Перший полягає в тому, що м’ясо смажиться не окремо відрізаним шматком, а цілою полядвицею. Нам це буде важко зробити, бо таких корів, які б мали полядвиці товщиною по 20 см і дов­жиною 60-70 см, в Україні не вирощують.

В Аргентині кухар готує стейки у спеціальних рукавичках з шипами. Він постійно обертає полядвицю на розпеченій залізній плиті й час від часу посипає її перцем та сіллю. В цьому й весь секрет. Запікаю­чи цілою полядвицею, обсмажують всю її площину. При цьому не втрачаються ані сік, ані поживні речовини. І коли ми потім відрізаємо шматок у 3-4 см, то бачимо все наочно. Зовнішній край стейка засмажений до скоринки, трошки глибше – біленьке втушене м’ясо, а всередині – соковита рожева м’якушка.

Другий спосіб приготувати аргентинський стейк більше схожий на український. Шмат м’яса просто обсмажують з двох боків. Ключовою тут є одна особливість, як у тому старому анекдоті. Згадаємо? Помирає старезний єврей, до нього підходить хтось із родичів і каже: «Ізю, хоч перед смертю відкрий секрет свого надсмачного чаю. Я даю слово, що нікому не розкажу». Після довгої паузи Ізя важко шепоче: «Просто не шкодуй заварки…».

Отже, секрету нема. Моя порада: хочете їсти смачний стейк – не жалійте м’яса, бо якщо він правдивий аргентинський, то має бути товщиною як мінімум 5 см. А щодо перцю та солі – як завжди, до смаку.

Смачного!