Козацька їжа

У сиву давнину життя простого народу було дуже важким, і люди виживали за рахунок того, що їм давала природа. Що з городу збирали, те й їли. Якщо в раціоні не вистачало тваринних білків, їх замінювали рослинними: квасоля, горіхи, гриби, соя. Городина становила основу меню на столі у простих працелюбних людей. Якщо господар тримав худобу (корову чи козу), то це урізноманітнювало стіл молочними продуктами. І, комбінуючи всі наявні продукти, наші пращури знайшли такі формули смакоти, які не тільки прижилися на їхньому столі, але й дожили донині.

Кожен регіон України доніс до наших днів прадавні рецепти кухонь народів, які історично населяли її територію. Саме звідти ми знаємо про козацький куліш, гуцульський банош, бессарабську мамалигу чи татарський лагман.

Сьогодні, споживаючи купу геномодифікованих харчів, ми зазвичай не замислюємося, що поряд із нами, десь на галявині чи в полі, є безліч корисних рослин із величезним переліком мінералів і вітамінів. Адже раніше люди вживали практично лиш те, що росло в них на городі, тому й були здоровішими. А зараз? Замість яблук ми купуємо хурму, грушки заміняємо бананами. А, можливо, варто хоч раз на тиждень повертатися до рецептів прадідів і згадати квасольку, петрушку, часник, цибульку, сушениці, кукуруд­зяну кашку та багато іншого корисного та смачного?
Візьмемо до прикладу на­ших славетних козаків. Стиль їхнього життя диктував свої жорсткі умови харчування. Що вони їли? В основному зелень, яка багата на клітковину. А клітковина, у свою чергу, допомагала справлятися з більш важкою їжею.

Цього разу я хочу поділитися з вами рецептом своєї бабусі Ганни, яка успадкувала його від своєї бабусі, а та – від своєї…
Отже, готуємо шпинат, або лободу – на квасному молоці зі сметаною та шкварками.

Якщо шпинат треба ще посадити й виростити, то лобода просто є майже на кожному городі. В народі вона вважається бур’яном. Але при цьому залишається дуже корисною та багатою на мінерали й вітаміни. Тут же на городі для нашої страви ми можемо знайти молоду кропиву.

Для початку беремо казанок, в якому слід закип’ятити воду. До окропу на 1-2 хвилини кидаємо лободу та кропиву. Зливаємо воду та бачимо, що наше зілля зм’якло. Макогоном розтираємо зелень до однорідної маси, заливаємо кислим молоком і даємо постояти. Нарізаємо сальце і можна трохи підчеревини, кидаємо на пательню та даємо їм розтопитися до рум’яних шкварок. Шкварочки відбираємо на бік, а на розпеченому жирі смажимо дрібно порізану цибулю – до рожевого кольору. Висипаємо цибулю в казанок.

На повільному вогні варимо 5 хв. Тут нам знадобиться один помічник, адже страву потрібно постійно помішувати. А ми натомість перемішаємо 0,5 л сметани (або солодкого молока, якщо не хочемо, щоб страва була квасненька) з 1,5 ст. ложки кукурудзяної муки та 1,5 ложки пшеничної муки до однорідної маси. Отримане додаємо до страви в казанку. Не забуваючи помішувати, варимо ще 15-20 хв. Потім додаємо сіль і перець до смаку.

Страва готова. Викладаємо її у велику глибоку макітру. Посипаємо нашими шкварочками, зверху додаємо сметанкові візерунки, беремо дерев’яні ложки – смакуємо!

Аби приготувати цю народну страву, нам знадобиться:

лобода – 2 кг,
кропива молода – 1 кг,
квасне молоко – 2 л,
сметана (або молоко) – 0,5 л,
сало й підчеревина – 300 г,
цибуля – 2 шт.,
мука кукурудзяна – 1,5 ст. ложки,
мука пшенична – 1,5 ст.