В суботу, 13 квітня, у конференц-залі Промприладу розпочалася дослідницька панель «Стосунки між людиною і містом: як створити місто рівних можливостей».
«Ми приїхали до Франківська із жіночим проектом, бо хочемо бачити більше жінок у владі, бізнесі, освіті», – говорить Ольга Руднєва, директорка фонду Олени Пінчук.
Валентина Зотова, виконавча директорка школи урбаністики CanAction School for Studies розповіла про те, як гендерно орієнтоване планування вливає на просторовий розвиток і життя містян.
«Наша місія – створення місць і спільнот, в яких люди б жили і працювали із задоволенням, – розповідає вона. – Ми беремо кращий світовий досвід, адаптуємо до контексту і отримуємо дієвий результат.Коли ми подорожуємо і бачимо європейські міста, то потім повертаємося додому і питаємо себе, чому так. Це наслідок радянського планування, коли міста проектували для того, щоб вони росли в шир, а про людину не думав тоді ніхто».
Каже, що гендерно чутливе планування має простий принцип. Має бути аналіз, визначення цілей і пріоритетів, планування та втілення задуманого.
Згідно з дослідженням, проведеним у 90-х, жінки значно менше користувалися автівками і ходили пішки, говорить Зотова. І з 90-х років змінилося не так багато. Зокрема, логістика людей, які займають домогосподарством, а це в переважній більшості і нині – жінки, значно складніша – вони потребують садків, шкіл, громадського транспорту. І належної інфраструктури для цього немає.
Ще одна проблема, вуличне освітлення. Кім того, в групах 60+ менш захищеними почуваються чоловіки – у них меншою є звичка перебувати у публічних просторах.
«Гендерно чутливе місто – це місто коротких дистанцій, де люди можуть долати відстані пішки і в пріоритеті є пересування пішки, а не транспортом, – говорить Зотова. – Гендерно- чутливе місце – це насамперед безпечне місце. Після флеш-мобу #янебоюсясказати, стало зрозуміло, що жінки відчувають себе небезпечно не лише у певних ситуаціях, а й у громадських просторах».
«Міста майбутнього – це ті міста, які ми будемо творити самі. Сьогодні вже не достатньо обрати мера чи переїхати у інше місто, – говорить Ірина Озимок, очільниця програми місцевого економічного розвитку Western Enterprise Fund. – Мерів жінок дуже мало. В Україні їх відсотків 8, але мало хто їх знає. Мери-жінки більше зацікавлені у питаннях соціальної сфери, молоді, освіти. Міста, де мери – жінки, більш прозорі і більше залучають спільноти до прийняття рішень».
Депутатка київської міської ради Анна Старостенко взялася за відновлення району Троєщина у Києві.
«Я в політиці більше 10 років. Останні 5 я є заступницею Кличка. Чому я займаюся Троєщиною? Я там виросла і мені завжди хотілося подолати стереотип. Там проживає близько 300 тис людей і там багато молодих сімей. Чоловіки звично там мало працюють, бо робочих місць на Троєщині мало, а от жінки, діти та літні люди проводять там багато часу. Ми побудували галерею мистецтв, відновили стадіон, робимо акцент на дитячих садках і школах, продовжуємо тему будівництва метра на Троєщину».
«У будь – якому міському проекті важлива взаємодія влади і громади, – додає Валентина Зотова. – У влади є дуже важлива роль – з‘ясувати потреби тих, хто не активний. І важливо знайти не лише діалог, буває й таке, що ощасливити можна і насильно – як от у випадку пішохідної вулиці, коли спочатку всі проти, але потім розуміють, що це правильне рішення».
Кураторка урбаністичного простору MetaLab розповідає, що Івано – Франківськ справді є одним з найкомфортніших міст в Україні.
«Центр Франківська – пішохідний і місто працює над тим, щоб зробити його без бар’єрним, – говорить Анна Доброва. – Є багато ще над чим працювати у сфері планування. Мені подобається, що тут є відчуття горизонтальності – якщо ти прийдеш зі зверненням, твої думки почують і підтримають. Дуже активним є департамент житло- комунальної політики та благоустрою. Вони прямим текстом кажуть, що в них не вистачає часу, фінансів та рук. Але вони дуже відкриті. Є відчуття, що люди знають свої можливості, можливості міста і користуються ними».
Додає, що недостатньо розвивати активізм – у Франківську не вистачає розуміння прав людини. Зокрема, навіщо говорити про професійне включення жінок чи літніх людей. Тому важливим є просвітництво у цій сфері.
Панель проводять завдяки проекту «Я зможу!», організованого фондом Олени Пінчук за підтримки фундації Кока-Кола. Проект має на меті посилювати роль жінки у суспільному житті і об’єднує тему гендеру та урбаністики. Зокрема, чим відрізняються очікування чоловіків та жінок від міста та чому роль жінки так важлива у містобудуванні та як вона може впливати на формування життєвих просторів. Також говоритимуть і про охорону довкілля та відповідального підходу до сортування сміття.
Панель триватиме до 17:00.
