Про добрий смак івано-фран-ківського хліба говорять не тільки самі городяни, але й гості міста. Кажуть, він живий. Нинішній гість «Репортера» – директор ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» Світлана Криворучко.
– Пані Світлано, як не крути, а хліб дорожчає, і, за попередніми даними, ціни далі зростатимуть. Чому?
– Вартість хліба залежить від ціни на борошно. А вона зростає. Може через неврожай, може через загальне підвищення цін на харчі у світі. Так, житнє борошно коштувало 1,40 грн. за кг, а нині – 1,95. До того ж, його ще просто немає в наявності.
За нашими розрахунками, якщо держава не підтримає, то, наприклад, хліб «Дарницький» має зрости з 2,64 до 2,96 грн. за відпускною ціною для реалізаторів. Це при тому, що закладаємо рентабельність лише 2,6 %, хоча нам дозволяється 5 %. Адже більше 70 % нашої продукції потрапляє під державне регулювання, контролюється рентабельність при виробництві та націнка при торгівлі.
– Регулюють тільки соціальний хліб?
– Так, але наш комбінат зорієнтований саме на випуск соціального (масового) хліба. Це продукт, який виробляється без додавання маргарину та цукру – «Дарницький», «Український», «Домашній». Батон до цієї групи не входить.
За планом, цього року маємо щодоби випускати близько 50 тонн хлібобулочних виробів: 1600 кг – булок, 400 кг – кондитерських, решта – хліб. Асортимент широкий – понад 70 назв, але, повторюся, більшість – соціального хліба. Тому нам зараз дуже важко. Якщо нічого не зміниться на краще, то ціну на той же «Дарницький» треба ще піднімати на 30‑40 коп.
– Яким чином держава мала б допомагати?
– У дев’яності роки були дотації, зараз обіцяють допомогти сировиною з Аграрного фонду. Але поки що лише обіцяють. І це не буде борошно за старою ціною, воно має бути дорожчим на 7 %. Крім того, з Фонду – тільки третина від потреби. А решту купуватимемо за новими ринковими цінами.
Напевно, всі розуміють, що комбінат не може працювати в мінус. Ми мусимо вчасно видавати зарплату, сплачувати обов’язкові відрахування, платежі, погашати банківські кредити під обладнання.Якщо є запаси, то уряд мав би пустити їх на ринок, хоча б на той самий соціальний хліб.
– Якщо у вас усе так непросто, то маленькі пекарні можуть просто повмирати, чи не так?
– Майже навпаки. Я – за ринок і конкуренцію, але коли всі знаходяться в рівних умовах. А ми з приватними підприємцями нині працюємо на одному ринку, але в різних податкових системах. Комбінат платить значно більше податків, наприклад, тому, що не видає заробітну плату в конвертах. У нас лише по зарплаті йде 57 % додаткових витрат. Наші працівники мають соціальний захист – і лікарняні, і відпустки в повному обсязі, і доплати для тих, хто працює на шкідливих дільницях – все, що вимагає закон. Ми платимо ПДВ, податок на прибуток. А підприємці?
Крім того, жоден із них не виробляє «Дарницький» хліб вагою 800 г, як у нас. А легший на 100 г буханець може бути дешевшим на 10‑15 коп. Для пенсіонера ця різниця є дуже суттєвою. Хто не розуміється на якості, більше зважає на ціну.
Отже, ринок один, а умови різні. Крім того, я вже мовчу про перевірки…
– Але ж підприємців також перевіряють?
– Напевно, не так. Усі, які є у Франківську контролюючі органи, – всі в нас. Наприклад, МНС цього року вже буде втретє. Двічі перевіряли пожежну безпеку. А тепер попередили, що прийдуть стосовно цивільного захисту. Справа в тому, що в нас на території є бомбосховище, яке давно не функ-ціонує. І ми зобов’язані робити там ремонт. Для чого це? А за ринковими законами той ремонт теж має лягти в ціну хліба, бо в нас немає інших доходів. Платитимуть покупці. Або нас будуть штрафувати.
– Про ціни наразі говорять багато. Споживачі часто скаржаться?
– Звісно, щойно зростає ціна на хліб – одразу скарги. А якщо її тримати, то це понад 300 тис. грн. збитків на місяць – тільки на одному «Дарницькому», не кажучи про інші види продукції.
Телефонують регулярно: і в приймальню, і в бухгалтерію, і до відділу реалізації. За ціни, за якість. Бо хліб люди тестують щодня. З жодної продукцією харчової промисловості такого не відбувається. Дзвонять, скаржаться. Хоча, правду кажучи, буває, що і хвалять. Ми завжди готові вислухати, тому що бувають і слушні зауваження, коли треба навіть щось змінити в технології.
Хліб – дуже важлива соціальна складова. Біля комбінату є кіоск, де ми десь на гривню дешевше продаємо хліб, який не відповідає певним стандартам. То там завжди черга.
– Яким має бути хліб, аби він відповідав усім стандартам?
– Ми регулярно беремо участь у різноманітних виставках, нас відзначають і це приємно. Хочу сказати, що на Західній Україні звертають особливу увагу на якість. Наприклад, за кордоном живого хліба (який зберігається не більше 48 годин) майже немає. Там вони додають поліпшувачі, від яких хліб не черствіє, відбілюють борошно тощо. А ми ніякої хімії не даємо. Французькі чи фінські технології побудовані на готових сумішах, як кажуть, тільки додай води…
Для «Дарницького» хліба маємо своє дріжджове господарство, де самі виготовляємо закваски, вирощуємо живі бактерії. Так, як це раніше робили в селі. Та й жодне найсучасніше обладнання не замінить золотих рук пекаря. Може бути все автоматизоване, все сучасне, але хліб печуть люди. Лише тоді він пахне хлібом і хлібом смакує.
Досьє
Криворучко Світлана Миронівна
Народилася: село Глибівка Богородчанського району.
Освіта: Львівський технікум харчової промисловості (1985‑1988 рр.),
Чернівецький університет (1989‑1994 рр.). Спеціальність:
«Бухгалтерський облік».
Кар’єра: з 1988 року постійно працює на Івано-Франківському хлібокомбінаті.
Сім’я: одружена, має доньку. Захоплення: робота.
Comments are closed.