Цьогоріч заводу «Промприлад» – 105 років. Більшість іванофранківців нині говорять про нього як про минулу гордість міста. Зітхають. А завод просто працює. Про сьогодення та перспективи підприємства розповідає голова правління ВАТ «Промприлад» Андрій Левкович.
– Пане Андрію, як зараз живеться заводу?
– Нині вже значно краще. Найважчими був 2009‑й і початок цього року – під вибори. Безумовно ми відчули кризу та змушені були перейти на неповний робочий тиждень. Платежі й виробництво впали наполовину. І не тільки в нас, майже на всіх підприємствах, напевно, крім харчовиків.
До речі, на кінець 2009 року «Промприлад» виграв тендерів на суму близько 12 млн. грн. І жоден із них не був проплачений. Роботу ми виконали, продукція є на складі, а оплати по тендерах почалися тільки сьогодні.
Втім, за останні місяці ситуація покращилась – є проплати, є й замовлення.
– Який напрямок сьогодні є найперспективнішим?
– Енергозбереження та пов’язана із цим співпраця з ЄС. У СРСР завод фактично був монополістом з виробництва систем обліку газу. І нині, вже по СНД, наше підприємство тримає 60 % ринку приладів промислового обліку. Це добре, але прогрес вимагає пошуків альтернативних джерел енергії. Тому майбутнє – за енергозбереженням.
– Можете навести приклади?
– За три останніх роки ми випустили 14 нових розробок. Для порівняння: з початку незалежності до 2007 року – лише дві.
Наприклад, є в нас нова продукція – транспортабельні паливні котельні. Це модульна система, її привозять до школи, дитсадочку, житлового будинку, підключають і вона опалює окрему споруду. Коштує близько 200 тис. грн. (як недороге іноземне авто), економію дає величезну, тому що немає втрат тепла у мережах. ККД наших котелень – 92 %. Система працює в автономному режимі. Можна задати програму, і котельня буде включатися, наприклад, вночі, прогрівати школу, а опівдні виключатися. Можна виставити будь-який режим. Такі ж котельні виробництва Німеччини коштують вчетверо дорожче, а якість у нас, принаймні, не гірша.
– Німці співпрацю не пропонували?
– Ми й зараз ведемо переговори і з німцями, і зі шведами. Але там швидко не буває – вони до будь-яких питань підходять дуже обережно, делікатно. З німцями обговорюємо випуск вітрогенераторів. Це теж – енергозбереження. Адже наш регіон є дуже вітряним і тому перспективним. Там є декілька етапів співпраці: складання, випуск комплектуючих, а потім – усе виробництво. Західна Україна німцям дуже імпонує. Вони, коли вперше приїхали до нас, то сказали: якщо деякі країни колишнього соцтабору увійшли до ЄС, то вас мали туди прийняти ще 10 років тому…
– Потужності заводу дозволяють це робити?
– Так. Адже збережена вся металообробка, вся гальваніка, а головне – фахівці. Щоб не звільняти людей, ми бралися за будь-яку роботу. Наприклад, ті ж торгові павільйончики від хлібокомбінату, що стоять по місту, робили ми. Крім того, поштові скриньки, ящики для сміття.
Звісно, завод і зараз робить промислові системи обліку газу, які значно вдосконалені в 2009 році, продукцію для атомних станцій, установки для повірки лічильників, багато іншого. Маємо близько 25 угод з підприємствами – нашими дилерами по всій Україні. Також є великі представництва у Росії, Молдові, Білорусі, Казахстані, Киргизстані, Туркменистані.
«Промприлад» ще унікальний тим, що тут знаходиться Державний еталон об’єму. Всі вторинні еталони об’єму газу, які є в Україні, перевіряють на нашому обладнанні. Навіть поляки приїжджають зі своїми приладами.
До речі, ті ж німці були вражені кваліфікацією наших фахівців, вони не очікували такого високого рівня.
– А що пропонували шведи?
– З ними обговорювали виробництво теплових помп. Це таке високоефективне обладнання, яке бере енергію з навколишнього середовища (землі, каналізації) та перетворює її на тепло для опалення. Чверть енергії затрачається на транспортування цього тепла. Таким чином отримуємо теплову енергію вчетверо більшу від затраченої. Такий тепловий насос, наприклад, для особняка коштуватиме близько 15 тисяч євро.
Стокгольм на 24 % опалюється від землі й каналізації. Швеція взагалі унікальна країна – вона на всю промисловість і ЖКГ використовує лише 2 % газу від цієї енергії. А ми? Але перед тим вони дуже багато коштів вклали в енергозбереження. І Україні потрібна структурована державна програма у цій перспективній галузі.
Отже, шведи хочуть відкрити виробництво таких систем за кордоном. У них були на вибір декілька заводів, вони обрали наш.
– Німці, шведи, співпраця. А іванофранківці щиро впевнені, що «Промприлад» чи не всі свої приміщення здає в оренду приватникам…
– Здаємо тільки незадіяні офісні та складські приміщення. Насправді, від оренди ми отримуємо лише кілька відсотків від загального доходу, ці кошти спрямовуємо на поточний ремонт заводу. Звільняти, скорочувати нікого не збираємось. Це і не доцільно, і не морально.
Левкович Андрій Васильович
Народився 17 жовтня 1974 року.
Освіта: Закінчив ЛНУ ім. Франка, економіст (2000 р.).
Кар’єра: 2000‑2005 рр. – працював на декількох приватних підприємствах у Львівський області.
2005 р. – генеральний директор спеціальної економічної зони «Яворів».
2006‑2007 рр. – керівник приватного підприємства, представництва заводу «Промприлад» у Львівський області.
З 2007 р. – голова правління ВАТ «Промприлад».
Comments are closed.