В івано-франківських школах скоро з’являться «штатні» міліціонери. Наші освітяни планують перейняти досвід Оттави (Канада), де у навчальних закладах працюють шкільні поліцейські. Але Україна — не Канада, й подібну новацію не всі сприймають позитивно.
Наркотиків більшає
Івано-Франківськ і Мелітополь (Запорізька область) — поки що єдині українські міста, де у школах планують ввести посаду «шкільного офіцера». Така новація є спільним українсько-канадським проектом, який розрахований на п’ять років. У Канаді його запровадили у 2006 році. Саме туди, аби набратися досвіду, в листопаді минулого року відправилась делегація з Івано-Франківська. Там були чиновники, представники кримінальної міліції у справах дітей, освітяни.
За словами начальника обласного відділу кримінальної міліції у справах дітей Алли Лемчак, у Канаді ця програма діє шляхом переконань, роз’яснень і розмов зі школярами.
«Полісмен грає з дітьми у футбол, баскетбол, у них дружні відносини, — розповідає Лемчак. — Вразила різниця в підходах. Наприклад, у нас, якщо дитина вчинила злочин, то проти неї відкривають кримінальне впровадження і справу відправляють до суду. А в Канаді її намагаються вивести з кримінальної юстиції всіма можливими способами. Там засудити — крайній метод».
За кордоном потреба такої програми та появи «шкільного полісмена» виникла через великі проблеми зі зброєю та наркотиками серед школярів. Не секрет, що розповсюдження та вживання наркотиків є актуальною проблемою і в Україні. Добре, що хоч про зброю поки що не йдеться.
«З початку цього року на Прикарпатті вже порушено 31 кримінальне впровадження відносно дітей, — говорить Алла Лемчак. — Переважають крадіжки, тілесні ушкодження. І, як не прикро, у нас збільшується кількість злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків. Цьогоріч уже маємо сім таких випадків, проти двох у минулому році».
Якщо не в школі, то де?
В Івано-Франківську проект планують запустити з вересня цього року. А поки що міліція й директори шкіл розробляють своєрідні меморандуми про співпрацю.
У цих паперах зазначатиметься, в яких випадках директор школи зобов’язаний повідомити закріпленого за школою міліціонера про те, що відбувається в закладі. Чи це буде через лінію 102, чи на мобільний. А «шкільні офіцери» беруть на себе зобов’язання проводити різноманітні бесіди, відвідувати масові акції у школах, виступати на батьківських зборах тощо. Угоди підписуватимуть не організації, не установи, а конкретні люди: директор школи і «шкільний офіцер».
«Кожна сторона бере на себе відповідальність, — стверджує Лемчак. — Наприклад, є багато випадків, коли діти протягом тривалого часу, без поважних причин, не відвідували школу, а навчальні заклади про це не завжди повідомляли. Тепер будуть повідомляти нам. Якщо дитина не відвідує занять, значить вона займається чимось іншим. Можливо, сидить у комп’ютерних клубах, жебракує, може бути будь-що. Тепер будемо реагувати швидше».
За кожним офіцером планують закріпити по три-чотири школи, тому він не перебуватиме весь час в одному закладі. «У нашому штаті є десять працівників, а шкіл у місті — 25, — пояснює Алла Лемчак. — Але в нас буде налагоджена тісна співпраця зі шкільними психологами. Є випадки, коли дитина йде з дому, то найперше звертаємося саме до них. Бо вони тестують дитину, знають, що в неї на думці, і куди вона могла піти».
Працівники кримінальної міліції у справах дітей вже пройшли два навчання, на які спеціально приїздили експерти з Канади. Результатами задоволені обидві сторони.
«З листопада наші працівники виступають на батьківських зборах з роз’яснювальною роботою, — говорить Лемчак. — Не думаю, що батьки будуть проти безпечного середовища у школі. У рамках програми «Безпечна школа» хочемо ініціювати перед органами місцевого самоврядування встановлення камери відеоспостереження у коридорах і шкільних подвір’ях. От, буквально недавно затримали наркомана, який на території школи № 18 збував наркотики. У нього вилучили три кілограми макової соломки. У розмові той зізнався, що не сподівався у школі зустріти міліціонерів…».
Освітяни просять підмоги
Їздила до Канади з делегацією і начальник міського управління освіти та науки Наталія Микула. Після поїздки, у грудні минулого року, вона скликала нараду директорів шкіл, де і поділилася з ними всім побаченим і почутим.
«Ми розглядали та обговорювали практику канадських шкіл, і скажу, що наші директори зацікавлені в тому, аби при школі були офіцери міліції, — каже Микула. — Це буде суттєве полегшення в їхній роботі. Сьогодні, скажемо, сили школи вичерпані. Навіть, якщо того хулігана приведуть до директора, то він його й не послухає. Ми не бачимо в цьому нічого поганого. Це добра співпраця міліції з учнівською, педагогічною, батьківською громадою. Адже перше завдання програми — не покарати, а допомогти та пояснити».
З 26 лютого по 1 березня заступники з виховної роботи та директори шкіл також проходять навчання під керівництвом канадців.
За словами директора школи № 4 Марії Семочко, ця програма має дати велику підмогу освітянам. «Наприклад, у нашій школі вже три роки працює охоронець, — розповідає директор. — І це значна допомога вчительському колективу та учням, бо чужий до школи не зайде. А «шкільний офіцер» зможе більше часу приділити конкретній дитині чи класу. Зможе все добре дітям роз’яснити, поговорити з ними. Такий проект дуже потрібний, бо бачите, що твориться на вулицях?».
Аби не зіпсували…
Якщо міліціонери та освітяни бачать лише позитиви, то в батьків думки різняться.
«Не у всіх школах є охорона, тому потрібно запроваджувати «шкільних офіцерів», — стверджує мама семикласниці Мар’яна Кістерьова. — Всі ми знаємо, який сьогодні світ, якими стають діти під впливом сучасного життя. У більшості випадків вчителі не завжди сядуть поговорити з дитиною, бо їм, відверто кажучи, байдуже. Батьки можуть бути за кордоном, і такі діти просто неконтрольовані. Недавно зустріла знайому. Її онук ходить у сьомий клас. Дитина про все розповідає бабці. Наприклад, його однокласниці вже курять на перервах. А що роблять старшокласники?! Діти розпущені, тому добре, якщо буде хоч якийсь контроль. Питання в тому, наскільки відповідально той «шкільний офіцер» буде ставитися до своєї роботи. Якщо прийшов і пішов, аби для галочки, як у нас найчастіше робиться, то вони просто зіпсують хорошу ідею. Якщо ж людина нормальна, дійсно підготовлена, то результати будуть позитивними. Може, комусь і поможе».
А от мама третьокласниці Тетяна Осташ — категорично проти. Жінка каже, що не хоче, аби з її дитиною спілкувався міліціонер чи навіть заходив до школи. «З двох рочків, як дитина пішла у садочок, вихователі постійно лякали її міліцією, — обурюється пані Тетяна. — І зараз коли чує сирену, то боїться. Тому для чого їй зараз у школі бачити міліціонера? Міліції більше нема що робити? Більше нема з ким проводити роз’яснювальну роботу? Тоді для чого у школі шкільний психолог?»
Напевно, ідея має право на життя. І, напевно, той шкільний міліціонер допоможе справитися зі злочинами у школі — з наркотиками, крадіжками, зброєю чи ще якоюсь гидотою. Аби все відбувалося в рамках закону і з розумом. Але ж виховання батьків не замінить жоден полісмен — ні канадський, ні український. І то вже інша проблема.
Comments are closed.