Американці хочуть спільно з українцями видобувати на Прикарпатті сланцевий газ. Обіцяють інвестиції, розвиток, енергонезалежність. Але, як завжди, десь поруч із непоганим шансом проглядається ризик.
Газовий шанс
Минулий тиждень пройшов із дипломатично-газовим присмаком. До Івано-Франківська прибула потужна делегація американських дипломатів і фахівців зі сланцевого газу. Вони приїхали пропагувати свою технологію на конференції «Нетрадиційний природний газ: стратегії для енергетичної безпеки України». Гостей приймали облдержадміністрація та університет нафти і газу. Американці намагалися відповісти на всі запитання та переконати: сланцевий газ — це добре для всіх. Хочеться додати — крім російського «Газпрому».
Пересічній більшості ця подія мало про що говорить, але насправді все дуже серйозно і стосується всіх. Чому? Не будемо вдаватись у технічні тонкощі, бо їх надто багато, і купа того є в інтернеті. Думки американських послів читайте в інтерв’ю поруч. А ми спробуємо проаналізувати контекст.
Головне — в Україні є сланцевий газ. Із найперспективніших територій: Олеське родовище (частина Львівської та Івано-Франківської областей), Юзівське (Харківська-Донецька), дві ділянки шельфу Чорного моря. Поки в нас про той газ говорять, американці в себе його видобувають, причому в дуже пристойних обсягах. За кілька років промислового видобутку вони отримали багато синців від своїх же екологів, зробили висновки, відпрацювали технологію та готові нею ділитися.
Причому це не «халява», якої розумні люди завжди побоюються. Вони пропонують разом розробляти родовища та ділити прибуток. Нічого зайвого — тільки бізнес.
Тендери на видобування сланцевого газу в Україні вже виграли компанії Chevron (Олеське родовище) та Shell (Юзівське). Міністр екології та природних ресурсів України Едуард Ставицький ще у травні цього року заявив про інвестиції від 50 до 70 млрд. дол. За його словами, Україна зможе щороку видобувати від 15 млрд. кубів газу, а за оптимістичними прогнозами — 50 млрд. Приблизно стільки ж держава споживає зараз.
Звісно, є тут і політична складова. Адже маємо шанс не лише позбутися «Газпрому», а й самі опинитися серед газових експортерів. Росіяни будуть дуже проти, їх можна зрозуміти. Американці, звичайно, за, бо, крім бізнесу, Україна — ще й буфер між Європою та Росією. І чим той буфер міцніший, тим для них краще. А для нас?
Українців турбує екологія. Бо з одного боку — незалежність, інвестиції та робочі місця, а з іншого — технологія гідророзриву пластів, яка всіх і лякає. Адже для того, щоб газ вивільнився із сланцевих порід, його «торпедують» сумішшю води, піску та хімікатів. Американці запевняють, що при дотриманні всіх стандартів гідророзрив довкіллю не шкодить. Українські науковці майже одноголосно говорять про велику перспективу, але за умови ретельних геологічних, технологічних і соціальних досліджень.
Детальніше читайте в презентації «Різні аспекти видобутку сланцевого газу» (ІФНТУНГ, формат pdf).
Влада теж за газ, інвестиції, розвиток. А от громадськість, як буває, просто боїться та нікому не вірить.
А й справді, уявіть собі рогатинського (галицького, тисменицького) селянина, якого спитали, чи він проти енергонезалежності від росіян. Та ніколи! А якщо для цього треба, щоб поблизу його села з’явився буровий майданчик, іноземці почали свердлити землю та заливати туди щось невідоме? Та отож. Тут достатньо лише комусь із місцевих політиків закричати про небезпеку, тоді не допоможе цілий хор науковців…
Проти сланцевого газу в Україні висловлювався, наприклад, Віктор Медведчук. Але він — кум Володимира Путіна, і як йому мовчати? А от у відомої захисниці бізнесу Олександри Кужель є свої аргументи. Вона більше переживає про те, хто з українців співпрацюватиме з корпораціями Chevron і Shell. «Як розподілятиметься прибуток? — запитує Кужель і тут же відповідає. — 70% — американцям, 15% — акціонерному товариству «Надра України», а 15% — невідомій київській компанії. Ці вуха стирчать із Межигір’я…».
Ну, з американцями, певно, простіше, вони люди цивілізовані. Їм необов’язково вірити на слово, достатньо «залізно» домовитися ще до початку, усе ретельно дослідити, а потім не втрачати контроль. А з так званими нашими?
Та президентів, буває, переобирають. Підприємства міняють власників. У будь-якому разі шанс є. І тут можна перепитати ще раз — хто проти енергетичної незалежності?
Гості пропонують незалежність
Незважаючи на щільний графік перебування американської делегації на Прикарпатті, «Репортеру» вдалося отримати ексклюзивне інтерв’ю одразу в двох її керівників. Про аспекти нової для України технології та особливості проекту — в розмові із Надзвичайним і Повноважним послом США в Україні Джоном Теффтом і заступником виконавчого директора Міжнародної Енергетичної Агенції (МЕА), послом Річардом Джонсом.
Американські посли Джон Теффт (зліва) та Річард Джонс у Національному технічному університеті нафти і газу
— Панове, чим відрізняється сланцевий газ від звичайного?
Річард Джонс:
— Сам по собі він — ідентичний, тобто хімічно це той самий метан. Відрізняється лише технологія його видобування. Звичайний газ видобувається в основному із вертикально пробурених свердловин. А нетрадиційний міститься всередині скельних порід, тому технологія передбачає спершу вертикальне буріння, а потім, коли ви досягаєте породи, то починаєте бурити в ній горизонтально. Після цього туди під високим тиском закачують воду з певними хімічними речовинами — щоб «розірвати» породу. Іноді це буває важко, тоді на початку ще використовують вибухівку, а потім воду. Після цього газ звільняється та збирається у вертикальні свердловини.
— Чому саме технологія викликає таку неоднозначну реакцію?
Річард Джонс:
— Занепокоєння у певної частини громадськості викликають хімікати, які закачують під землю разом з водою. Та й сама вода також — там, де її кількість обмежена, її використання ще й для видобутку газу непокоїть захисників довкілля.
Втім, технологія вдосконалюється. І зараз уже води використовується значно менше. І хімікати нині вже набагато «лагідніші», ніж ті, що використовувалися на початку. Ще згадують про ризик їх потрапляння в підземні води. Але тут треба зауважити, що поклади газу в скельних породах знаходяться на сотні метрів нижче за звичайні водоносні горизонти.
Ще один важливий аспект. Вода із свердловин потім також виходить на поверхню. І коли ця технологія лише починалася, використану воду тримали в ізольованих резервуарах, вистелених пластиком. Інколи гідроізоляція була неякісною, давала тріщини, тож вода починала просочуватися у ґрунти разом із хімікатами. Тепер такої проблеми вже нема.
— Я так розумію, що наразі є підтримка з боку фахівців і певний спротив з боку політиків. Що переважає?
Джон Теффт:
— Я би не спрощував саме до такого розподілу. Серед українських політиків, принаймні серед політичного керівництва країни, існує якраз дуже позитивне ставлення до цієї технології — як до можливості досягти енергетичної незалежності України. І, ґрунтуючись на тих розмовах, які в нас були в Івано-Франківську (а я вперше мав можливість поговорити з вашим головою ОДА паном Вишиванюком), можу стверджувати, що вони підтримують цю ідею, цей проект. Водночас місцеві політики прагнуть бути відповідальними перед людьми, тому хочуть отримати відповіді на всі питання, які виникають.
Саме з цією метою ми зібрали експертів у Івано-Франківську. Приїхали фахівці зі штатів Колорадо, Техасу, Пенсильванії. Вони намагаються пояснити все — щоби весь процес був якомога відкритішим і прозорим для всіх.
— Яким чином сьогодні видобування сланцевого газу може бути безпечним для довкілля?
Річард Джонс:
— Сьогодні у виступі на конференції я говорив про те, що ми називаємо золотими правилами для золотої газової епохи. Ми вважаємо, що весь світ отримує від цієї технології надзвичайні вигоди. Але визнаємо, що є й певні суперечності. Тому ми розробили «золоті правила», які мають забезпечити те, що ми називаємо суспільною ліцензією, дозволом. Тобто громадськість у тих країнах, на тих територіях, де є можливість добувати сланцевий газ, має бути переконана, що це можливо робити у безпечний спосіб. Сьогодні представники штатів Колорадо й Пенсильванія якраз дуже добре описали, як вони домоглися того, щоб, запровадивши правильну процедуру, правильні норми та стандарти, забезпечити екологічно лагідний, безпечний спосіб видобування газу. І ми в МЕА намагаємося брати ці найкращі приклади та поширювати їх у світі. Необхідно, щоб у тих країнах, які ще розмірковують над можливістю використання цієї технології, правила безпеки існували заздалегідь, ще до початку робіт.
— Якщо все складеться добре, тобто українські політики, науковці, громадськість нададуть той суспільний дозвіл на видобування сланцевого газу в Україні, яким чином це все відбуватиметься? Наприклад, чий буде газ?
Джон Теффт:
— На сьогодні компанія Chevron перебуває у завершальній стадії переговорів із міністерством екології та природних ресурсів України з приводу угоди про розподіл продукції. Вчора міністр екології України на прес-конференції оголосив, що він очікує підписання такої угоди у першій декаді грудня.
А ми, у свою чергу, приїхали сюди, щоб усе обговорити з губернатором і його командою, з вашими фахівцями та громадськістю, аби пояснити, що робиться зараз і як буде надалі.
Коли ж, власне, розпочнеться буріння, я наразі сказати не можу. Це може розпочатися тільки після того, як буде укладено контракт про розподіл продукції.
— Бурити будуть американці чи у співпраці з нашими фахівцями? Бо в нас теж багато добрих спеціалістів…
Річард Джонс:
— Цим займатиметься американська компанія Chevron. Саме їх треба питати, в якому співвідношенні будуть задіяні фахівці — яких вони привезуть і яких найматимуть тут. Я сьогодні познайомив представника компанії Chevron з ректором вашого університету нафти і газу паном Крижанівським. Вони будуть це обговорювати. Знаю, що в університеті є прекрасні спеціалісти. Але наймати людей буде компанія Chevron.
— Знов-таки, якщо все складеться добре, то на газовому ринку з’явиться конкурент Газпрому. Як думаєте, буде спротив від росіян?
Джон Теффт:
— А з цим питанням, мабуть, треба звертатися до самого Газпрому. Ми вважаємо, що Україна має право та можливість збільшити свою енергонезалежність. А конкуренція — це завжди добре.
Якщо ви спромоглися прочитати все до кінця та хочете ще більше технічної інформації, заходьте на власний сайт наукової конференції.
Comments are closed.