Верховна Рада вийшла на битву з пропагандою гомосексуалізму. Відповідний законопроект у першому читанні недавно набрав 289 голосів.
Проект закону щодо «захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір» вносить зміни водночас у кілька законів: «Про захист суспільної моралі», «Про друковані засоби масової інформації», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу» та Кримінальний кодекс України. У законопроекті йдеться про те, щоб прирівняти пропаганду гомосексуалізму до поширення інформації, яка закликає до захоплення влади, пропаганди війни чи насильства, розпалювання расової, національної чи релігійної ворожнечі тощо.
Відрижка вибіркової демократії?
Як того слід було чекати, думок щодо цього законопроекту є багато, вони різноманітні та суперечливі. Одні вважають, що закон обов’язково треба приймати, щоб захистити інститут сім’ї, інші навпаки — припускають, що він обмежує права людини. Наприклад, речник комісара Євросоюзу з питань розширення та європейської політики сусідства Петер Стано у Брюсселі заявив, що ЄС займає чітку позицію у захисті прав людини та засуджує будь-які прояви гомофобії… То в Європі. А що ж думають про новий законопроект українці?
«Гомосексуалізм — це протиприродне явище, збочення, один з найбільших гріхів, — говорить активіст «Руху за життя» Любомир Стринаглюк. — Адже потяг до представників однакової статі суперечить закладеній Творцем програмі співжиття чоловіка та жінки. Гомосексуалізм — це хвороба, причому заразна, бо передається. Доведено, що вроджені гомосексуальні схильності мають лише 1,5% людей, а близько 10% гомосексуалістів — особи, спокушені й залучені до цього збочення активними геями».
Ще донедавна гомосексуалізм визнавався хворобою на офіційному рівні, й тільки у 1992 році під тиском гей-лобі Всесвітня організація здоров’я виключила його з переліку хвороб, продовжує Любомир Стринаглюк. За його словами, це було вчинено через політичні причини — підтримка геїв давала суттєві переваги на виборах у США.
«Зараз питання содомії теж має виразний політичний підтекст, — підсумовує Стринаглюк. — А будь-яка критика сприймається як зазіхання на права меншості. Це така собі відрижка вибіркової демократії, яка захищає права ізгоїв за рахунок ущемлення прав нормальної більшості».
Голова комісії з питань національного та духовного розвитку в облраді Ольга Бабій вважає, що будь-які стосунки обмеженої групи людей стосуються тільки цих людей. Відтак вона проти того, аби у ці стосунки втручалися інші: чи держава, чи суспільство, чи будь-хто.
«Але разом з тим, я вважаю, що ми мусимо захистити наші традиційні українські цінності, — продовжує Ольга Бабій. — Традиційною українською цінністю є сім’я, а тому ми повинні захистити дітей від будь-якого шкідливого впливу, адже маємо право на свої звичаї, свою релігію, своє розуміння».
А судді хто?
До речі, геї також вважають, що мають право на своє розуміння. Тим більше, що це питання їх стосується в першу чергу. Так, Святослав Шеремет, лідер всеукраїнської громадської організації «Гей-Форум України» (до речі, зареєстрованої Мін’юстом ще у 2004 році під номером 828143) вважає, що в нашій країні існує не так пропаганда, як імітація пропаганди одностатевих стосунків. Мовляв, варто подивитися кліп українсько-російської естрадної діви, другого номера виборчого списку Партії регіонів Таїсії Повалій. Це ж суцільна гомосексуальна еротика у лесбійському варіанті, каже Шеремет: дві красуні, поцілунки, пінна ванна, шампанське — романтика. Типовий прийом кліпмейкерів для привернення уваги чоловічої частини цільової аудиторії.
«У наших реаліях, — продовжує голова гей-форуму, — виникає традиційне запитання: «А судді хто?» Хто вирішуватиме, де пропаганда, а де ні? Працівники правоохоронних органів? Та вони все називатимуть пропагандою, аби тільки отримати хабара. Судді? Ви самі знаєте вітчизняний рівень правосуддя… Незалежні експерти? Ну, хіба що. Але якщо так, то може варто створити Національну експертну комісію з питань протидії пропаганді гомосексуалізму?».
Але найбільша вада законопроекту, на думку Шеремета, є в пояснювальній записці, де йдеться про те, що «поширення гомосексуалізму складає загрозу національній безпеці, оскільки приводить до епідемії ВІЛ/СНІД, а також руйнує інститут сім’ї та може призвести до демографічного кризису». (Цитата наведена дослівно — Ред.)
«ВІЛ в Україні передається переважно гетеросексуальним шляхом, а на другому місці — парентеральний* шлях, — каже Святослав Шеремет. — Печерна гомофобія, успадкована від тяжкої радянської ментальності, — ось те, що насправді руйнує сім’ї. Ми знаємо багато випадків, коли батьки виганяють з дому свого сина-гея чи доньку-лесбійку. Ось це є класичний приклад руйнації сімей. Причому з ініціативи батьків, які нібито покликані піклуватися про своїх дітей».
На думку Шеремета, законопроект намагається викреслити питання гомосексуальності з публічного обігу на рівні з цілком протилежними речами — пропагандою фашизму та неофашизму. Мовляв, геїв намагаються перетворити на тіні, яким заборонять про себе говорити. Відтак він вважає цей проект «могильним подихом сталінсько-гітлерівської епохи», за якої знищували всіх, хто не вписувався, — інакодумців, «неарійців», гомосексуалів, буржуазних націоналістів…
«У авторів проекту просто наполеонівські плани, — підсумовує Святослав Шеремет. — Вони збираються виправити демографічну ситуацію, подолати епідемію ВІЛ / СНІДу, підвищити мораль, зміцнити інститут родини, добитися інших позитивних змін лише одним шляхом — пригніченням геїв. Це щось між підлітковим максималізмом, романтичною наївністю та фашистськими замашками. Ставити діагнози — не моя професія. Але це точно не має нічого спільного зі здоровим законотворенням».
Аргумент для Євросоюзу
Ніщо так не стимулює, як заборона. За всі роки української незалежності ще не було настільки великої уваги до життя гей-спільноти, до проблем дискримінації на ґрунті сексуальної орієнтації, як зараз. Геї можуть лише дякувати нардепам.
Як каже політолог Володимир Фесенко, у нас ця проблема не є актуальною. Мовляв, він взагалі такої пропаганди не бачить. «Є люди нетрадиційної орієнтації, — говорить політолог, — але проблеми, яка б впливала на суспільну мораль, я не бачу. Проте, на жаль, зараз це можуть використовувати як предмет просування своїх політичних інтересів».
За словами Фесенка, законопроект з’явився із двох причин. Перша — консервативні погляди наших політиків та їхні передвиборчі інтереси. Друга — знайти формальний привід протистояння між Україною та Євросоюзом.
«Не виключаю, що надмірне форсування цієї теми саме зараз може виконувати одну специфічну функцію, — каже Володимир Фесенко. — Не секрет, що зараз між ЄС та Україною складні стосунки, є питання до ув’язнення Луценка й Тимошенко, також Євросоюз буде оцінювати, наскільки демократично у нас пройдуть вибори. Все це може вплинути на підписання угоди з ЄС. Тому я не виключаю, що ця тема може бути використана як формальний привід. Мовляв, дивіться — ліберали не хочуть підписувати з нами угоду. Тобто такий аргумент може відволікати увагу від більш серйозних питань, які існують у стосунках між Україною та Євросоюзом».
Зараз навіть важко прогнозувати, вважає політолог, чи приймуть цей законопроект взагалі. Адже тут є елементи політичної гри, й після виборів цю тему можуть забути.
«Якщо з боку ЄС буде критична оцінка виборів і нашої внутрішньої ситуації, — підсумовує політолог, — то влада буде концентруватися на цьому законопроекті. Якщо ж вибори оцінять більш-менш нормально і будуть шанси на підписання угоди, то цей законопроект посунуть в архів і забудуть про нього».
P. S. А й справді — хто з людей традиційної орієнтації може бути за пропаганду одностатевих стосунків? Але наш парламент уже настільки набрид українцям «нетрадиційною» законотворчістю, що ніхто нічого доброго звідти не чекає. Якщо дуже схочуть знайти пропаганду гомосексуалізму в газеті, на телебаченні, у книжках — знайдуть. Бо хто чого прагне, той те і знаходить.
* Парентеральний — позашлунково-кишковий. П-е зараження — позашлунково-кишкове зараження збудниками інфекційних хвороб. П-і способи — введення в організм лікарських речовин, обминаючи шлунково-кишковий тракт (напр., упорскування під шкіру)
Довідково
За інформацією гей-форуму, на Івано-Франківщині станом на 2011 рік нараховувалося від 3000 до 4000 чоловіків, які реально практикують одностатевий секс. В Івано-Франківську їхня чисельність становить від 1200 до 1600 осіб.
Comments are closed.