Нещодавно Верховна Рада ввела послаблення в закон про державні закупівлі. Більше не треба перейматися оприлюдненням інформації про тендери, створювати конкурентне середовище чи думати про прозорість. Держава дозволила владі, окремим управлінням чи комунальним підприємствам купувати необхідні товари та послуги без зайвих проблем. Звісно, за бюджетні гроші.
Як розповідає юрист Івано-Франківської правничої агенції Андрій Іванович, із закону виключили цілих сім абзаців, в яких йшлося про оприлюднення повної інформації щодо проведення тендерних процедур. Отже, тепер фактично неможливо отримати дані про те, як відбуваються закупівлі.
«Такі зміни виключають можливість оскарження незаконних рішень та окремих процедур тендерних торгів в разі їх незаконності, оскільки інформація не опубліковується, — говорить Іванович. — Таким чином процедура державних закупівель не стає прозорішою, а навпаки — більш утаємниченою».
Крім цього, каже юрист, зміни до закону дозволяють купувати товари чи послуги в одного учасника тендеру. Закон говорить, що процедура закупівлі в одного учасника застосовується замовником як виняток — у разі «нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв’язку з виникненням особливих економічних чи соціальних обставин, які унеможливлюють дотримання замовниками строків для проведення процедур конкурсних торгів…». Однак, за словами юриста, поняття «особливі економічні чи соціальні обставини» в тому законі не визначені. А тому це дасть можливість широкого використання зазначеної норми. Простіше — кожен зможе знайти для себе виняток…
І що ж думають про це представники наших органів місцевого самоврядування? За словами голови бюджетної комісії обласної ради Володимира Шкварилюка, новий закон свідчить лише про недосконалість нинішньої системи управління бюджетними коштами та небажання її полегшити та спростити.
«Головна ідея запровадження в Україні системи державних закупівель — створення конкурентного середовища, щоб не допустити неконтрольованого витрачання державних коштів — давно себе «зарубала», — продовжує Шкварилюк. — Адже ми бачимо, як купуються автомобілі, продукти, путівки в санаторії для Кабміну, Адміністрації Президента, інших державних установ. Це робиться далеко не за ринковими цінами, а значно вищими».
Зміни до закону були потрібними, каже Володимир Шкварилюк. Необхідно було переглянути основні принципи держзакупівель, а в пріоритети вивести — якість, помірну ціну та прозорість самої процедури. Натомість Верховна Рада прийняла такий закон, який фактично «відпускає» державні та комунальні підприємства чи навіть господарські товариства із державною часткою понад 50%. Таким чином основна маса державних коштів, яка має бути спрямована на придбання товарів і послуг, стає неконтрольованою.
«Зміни до закону можуть призвести до обмеження конкуренції у відповідних сферах, — вважає Шкварилюк, — підвищення корупційних ризиків під час здійснення відповідних закупівель, а також до неефективного витрачання бюджетних коштів і додаткових бюджетних витрат».
А от заступник голови бюджетної комісії Івано-Франківської міської ради Василь Бойчук вважає, що у такому спрощенні тендерних закупівель є не тільки негатив, а й позитив. «Усе залежить від того, яка система стосунків у державі, — каже він. — Якщо вона прозора, і там не «жуліки» сидять, то це спрощує процедуру, дає можливість швидше використовувати кошти».
На думку Бойчука, зараз основна проблема не в тендерах, а в тому, щоб фінансування відбувалося за кошторисними призначеннями. А от тут є суттєві проблеми. Василь Бойчук каже, що не пам’ятає за останні роки, аби все було так сутужно, як нині: навіть на фарбу для ремонту шкіл цього року не виділили коштів (Бойчук працює директором франківської ЗОШ №15 — Авт.).
«Ми знаємо, що в нас не було тендерів, і крали, а появилися тендери і, що думаєте, перестали красти? — говорить він. — Усе залежить від того, яка система відносин працює і як до цього відноситься уряд і президент. Якщо він буде їздити на роботу на ровері, а не на таких дорогих машинах, то і всі решта робитимуть так само. А в нас зараз при владі люди, які не слухаються народу, бо прийшли правити. Такі люди з будь-яким законом про тендери завжди знайдуть можливість «потягнути» щось із бюджету».
Закон уже ввійшов у дію. Тішитися, як бачимо, нема чому. Правда, і сумувати за тими тендерами, може, не варто. Бо й раніше бувало, що їх проводили штучно, й переможці були відомі ще до того. Інша справа, що можна було хоча б знати, хто та що купує. Тепер і цього нема. Треба шукати для них ровери.
Comments are closed.