Футбольна ейфорія

Івано-Франківськ не приймав ані матчів чемпіонату Європи, ані безтурботних іноземних фанів. Але загальна євролихоманка не обійшла і нас.

Перше захоплення

Ну що — за великим рахунком Євро для Франківська закінчилося. Бо, якщо чесно, воно й приїхало до нас лише з початком виступу футбольної збірної України. Хтозна, як би люди відреагували на поразку, але саме після перемоги над шведами в місті завирувало справжнє футбольне життя. Ті два голи Андрія Шевченка на івано-франківських вулицях шумно святкували до глибокої ночі. Навіть під ранок, десь о п’ятій-шостій де-не-де було чути вже втомлені хриплуваті скандування: «Україна! Україна!». Сумно зітхали жінки, радісно посміхалися чоловіки.

Уже назавтра, у вівторок 12 червня, на франківських автомобілях з’явилися синьо-жовті прапорці. У місті чим далі, тим більше було видно українську символіку. Прапорці на спеціальних кріпленнях до вікон авто, вимпели та маленькі синьо-жовті шалики під лобове скло. Особливо кмітливі стильно фарбували бокові дзеркала у національні кольори. Перемога над шведами так зарядила наших людей, що національної атрибутики на вулицях аж ніяк не поменшало навіть після поразки від Франції.

Траплялися й геть кумедні ситуації. «Коли грає Україна, я також зазвичай дивлюся, але цього разу тим чемпіонатом мені зіпсували день народження, — каже іванофранківчанка Наталя. — Я запросила додому подруг, сиділи, спілкувалися, збиралися ще ввечері піти на природу.

Але як на біду подруги прийшли з чоловіками, і о сьомій вечора мій чоловік з ними почав дивитися те Євро. Ніхто на природу, звісно, вже не пішов, і день народження перетворився на вечір футболу».

Патріотизм дає прибуток

Ейфорією вболівальників (а ними якось миттєво стала переважна більшість) одразу скористалися підприємливі люди. Прапорці продавали навіть посеред дороги. Так, на перехресті вулиць Василіянок і Галицької (біля парку Воїнів Інтернаціоналістів) спритні чоловіки ходили між машинами та заробляли, «не відходячи від каси».

На Вічевому майдані з’явилася одинока палатка з сувенірами з символікою Євро 2012. Під синім накриттям добре пішли набори склянок і чарок, пивні кухлі, чашки, тарілки, магнітики на холодильник, ароматизатори в авто тощо. За пивний кухоль там треба викласти від 25 до 40 грн., за дві склянки — майже 47 грн., чашка — від 70 до 85 грн. І якщо в Івано-Франківську євросувенірами торгує «Епіцентр», то у Львові місцевого підприємця за «піратські» футболки з логотипами Євро-2012 засудили до трьох років умовно з конфіскацією майна.

Час для азарту

Прибуткова лихоманка накрила і столики спортивних лотерей. «Дехто просто забігає до нас, швидко робить ставку і біжить далі по роботі, а є й такі, хто обговорює результати та сперечається про шанси команд на перемогу, — каже операторка одного з лотерейних столиків у центрі Франківська. — Пам’ятаю, як чоловіки похмурнішали, коли Голландія програла Данії. А зараз вони взагалі тих голландців згадують недобре. Ніхто ж не очікував, що така потужна команда програє усі три свої матчі».

Жінка каже, що прогнози на спорт почали робити більше людей, але хтозна, чи такий ажіотаж продовжиться і надалі.

Як розповів «Репортеру» один із франківських любителів спортивних ставок, переважно він і його знайомі роблять невеликі ставки — до 20 грн. Відповідно, й виграші бувають невеликими — 30-50 грн. Але під час Євро-2012 люди стали значно азартнішими.

«Один мій знайомий, з яким ми часто зустрічаємося біля лотерейного столику, поставив на перемогу Росії над греками 100 грн., — розповідає чоловік. — Переконував, що тут не може бути помилки, бо росіяни дуже сильно показала себе з чехами. Ще жартував, що ледь не вперше в житті вболіватиме за москалів. Наступного дня бачу його, а він опускає очі та каже «А най тих москалів шляк трафить!».

Німці у Франківську

Завдяки Євро-2012 чимало людей з-за кордону вживу побачили Україну. Багато побачили й обласний центр Прикарпаття. У п’ятницю, 15 червня, перед вечірньою грою України та Франції в Донецьку, в Івано-Франківську Україна грала з Німеччиною. На штучних майданчиках Коледжу фізвиховання відбувся товариський матч неповносправних людей з фондів «Карітас» німецького міста Аахен та Франківська. Шкода, що на нього не прийшли ні чиновники відповідних відділів міськвиконкому та облдержадміністрації, ні представники інваспорту. Бо у німців можна було багато чому навчитися.

Як повідомив керівник німецької групи соціальний педагог Карл-Гайнц Шмітт, тамтешні інваліди вже кілька років регулярно ходять на матчі місцевої «Алеманії». Вони є власниками 20 сезонних абонементів на стадіон, постійно грають у футбол зі своїми педагогами, а нині приїхали в Україну підтримати свою футбольну збірну. Натомість, виконавчий директор «Карітас Івано-Франківськ» Наталія Козакевич розповіла, що наші інваліди грають у футбол лише влітку, бо для зимових занять не мають спортзалу.

Шмітт зізнався, що його мрією є фінал Євро-2012 між Україною та Німеччиною, який би закінчився серією пенальті…

Фан-зона навздогін

Того ж 15 червня на Вічевому майдані з’явився ще один, другий, великий екран. Після того, як офіційної фан-зони місто так і не дочекалось, міська влада вирішила допомогти франківцям із чимось на неї схожим. Дарма, що зона неогороджена та неліцензована — жодного логотипу Євро-2012 тут завбачливо не поставили.

Перший млинець цієї «фан-зони», матч Україна — Франція, вийшов гливким. Довго не могли налаштувати трансляцію футболу. Зате тепер вдень на стометрівці просто жахлива какофонія — на додаток до шумного стаціонарного рекламного монітору про сніжні схили Карпат тут віщає і новий — «футбольний».

І все ж Вічевий майдан зібрав тисячі вболівальників. У вівторок, 19 червня, людей не злякала гроза перед грою України з Англією. Ніхто не розходився і під час другого тайму, коли дощ відновився.

Ледь не найактивнішим вболівальником був 17-річний франківець Віталій Пристай. Він вибрався на огорожу перед монітором і спиною до екрану, лицем до натовпу закликав люд до підтримки нашої команди. «Коли грає Україна, я дуже сильно вболіваю, — говорить хлопець. — Я зібрав своїх друзів, ми самі заводимося та заводимо усіх решта на майдані».

Зліва від екрану працював футбольний «художник», 16-річний Святослав Недураєв, з розмальованим, вертикально розділеним, синьо-жовтим обличчям. Майже весь матч він, не покладаючи рук, розмальовував людей. «Перед матчем я розписав своє обличчя та вирішив взяти фарби з собою, щоб розмалювати інших, — розповідає хлопець. — Малюю гуашшю, до якої додав трохи клею ПВА, щоб фарба краще трималася, бо падає дощ. А змити її можна просто водою».

Нам забили — ми зітхнули. Зате як кричали, коли суддя не зарахував гол новітнього українця Марка Девіча. Чим далі, тим сумніше ставало на майдані. Але перед самим кінцем гри Вічевий затягнув гімн України, а одразу після матчу тисячі голосів почали скандувати «Молодці! Молодці!». А й справді — хтось хоче посперечатися?

Все. Далі в Україні, та без України. Ажіотаж стихне дуже скоро. Жінкам полегшає, чоловіки згадають про роботу. Влада наляже на вибори й традиційно забуде про спорт.

Футбольна ейфорія
Віталій Пристай (у центрі) з друзями заводили тисячний Вічевий майдан