Нічна варта

Коли усі мешканці Калуша повертаються з роботи до своїх затишних і теплих осель, коли на вулиці темніє, вони виходять на роботу. Це їхня пора – час особливого нагляду за правопорядком. «Репортер» вирішив на власній шкурі відчути всі особливості патрулювання нічного міста.

Всі як на підбір

Освоювати ази нової роботи «Репортер» відправився до Калуша не просто так. Адже тут до патрульно-постової служби, крім міліціонерів, входять і цивільні. Калуш – єдине місто в області, де функціонує так званий «міський патруль», куди набирають добровольців. Вони допомагають правоохоронцям у патрулюванні. Ми теж – добровольці.

…У просторому залі міського відділку міліції позбиралося чимало чоловіків у формі. Як на підбір. Порозсідалися у два ряди. Окремо – патрульні у темно-синій формі, автоінспекція – сині зі світловідбивними смугами. Є й військові – з частини 1241, яка розташована поряд з відділком, патрулювання – це частина їхньої служби. Посеред ряду зауважуємо двох дебелих і дуже серйозних мужчин у формі державної служби охорони.

З-поміж темно-синіх одностроїв вирізняються троє чоловіків у камуфляжі – це та сама «міська варта». Таке громадське формування діє в Калуші з 1993 року. Вони мають свою форму, свій статут і своє фінансування – з міського бюджету. Сюди беруть усіх охочих, віком до 35 років, не судимих.

Заступник начальника міліції Роман Гринів каже, що це велика допомога, оскільки людей на патрулювання не вистачає. «На місто розроблено 30 маршрутів, а навіть з «міською вартою» та військовими охоплюємо 14, – говорить він. – До речі, великий плюс «варти» ще й у тому, що коли складають протоколи і треба понятих, то вночі їх не завжди знайдеш, а оскільки «вартові» – не в органах, то годяться».

Отож, всі ці чоловіки і утворюють блок громадської безпеки. На один день їхні лави поповнив і «Репортер». Розпізнати легко – за фотокамерою. Далі інструктаж.

Аби ніхто не замерз

Інструктують щодня о 16:30, перед патрулюванням. Тут нагадують закон «Про міліцію», особливо статті 13, 14 та 15 – про застосування зброї. Її видають лише старшим, у наряду завжди має бути одна людина зі зброєю. Інші спецзасоби уже при патрульних: газовий балончик, гумова палиця, кайданки, ліхтарик.

Старший командир патрульно-постової служби Роман Коршовський зачитує кілька ситуаційних задач, а патрульні мають відповісти, як правильно поводитися у тій чи іншій ситуації. По кілька хвилин інструктують старші інспектори ДАІ, слідчі та криміналісти: на які моменти звертати увагу, як себе поводити та що робити.

«Ще раз нагадую про ввічливе ставлення до людей. У першу чергу треба бачити не порушника, а людину, – зауважує Роман Гринів. – Ваша робота – охорона громадського спокою та запобігання злочину. Враховуючи погодні умови, на сьогодні ваше головне завдання – прослідкувати, аби ніхто не замерз. П’яних доставляти додому, безхатченків – у палатки МНС. Поясніть їм, що там вони можуть зігрітися та поїсти».

Наче все зрозуміло, нічого складного. Але думки змінилися, коли почалися обов’язкові заняття з рукопашного бою. Хлопці показували кілька прийомів оборони від захвату з ножем. Ефектно.

На закінчення Гринів наголосив – щопівгодини робити перерви на п’ять хвилин, аби хоч трішки зігрітися. Для цього заходити можна у школи чи гуртожитки. Сторожі відкривають з радістю, бо їм безпечніше, коли перехожі бачать, що час від часу тут ходить патруль.

Замість таксі

«Репортер» одягнений не по уставу й за годину патрулювання, напевно, геть замерз би. Тому направили в автопатруль. Теж не дуже тепло, але вже не по морозу ходити.

У машині постійно включена рація. Мої «напарники» – Роман Коршовський і Василь Павлишин, патрульно-постова служба. Їздили «рибними місцями» нічного Калуша: розважальні заклади, цілодобові магазини, околиці міста. Роман Коршовський каже, що у міліції через патруль проходять всі, бо це серйозна життєва школа.

«У школі міліції такому не вчать, – говорить він. – Тут виховують витримку, нехай тобі хамлять, але ти мусиш витримати паузу та ввічливо пояснити людині її порушення. Також мусиш бути ще й психологом. Знайти підхід, витягнути з людини якусь інформацію. До речі, дані з наших патрулювань потім дуже допомагають при слідстві».

Раптом по рації передали, що до одного ресторану потрібне підкріплення. Аби швидше добратися, включили сирену. Вже по мобільному Коршовський дізнався, що сектор кримінальної міліції у справах неповнолітніх проводить рейд і просили двох понятих з «міської варти». Дорогою підібрали одного з них.

«Як я не люблю таких розважальних місць, – зітхає Володимир Урсул, кажуть, один із найкращих працівників «варти». – Було б їх менше, було б набагато спокійніше».

Виявляється, в ресторані бармен продала підлітку (16 років) алкоголь, от вони з товаришем і наклюкалися. Видзвонили батьків, попередили, що їхнє геть нетверезе чадо привезуть додому. Барменша ж навідріз відмовилася підписувати протокол щодо продажу спиртного. Тому й були потрібні поняті. До речі, від початку року подібних протоколів склали вже чотири. Діти купують алкоголь, а потім їх відкачують у реанімації.

Десь через півгодини – наступний виклик. На маршруті №2 (у центрі) патрульні зупинили п’яного чоловіка, років за 30. Зупинили – це голосно сказано. Знайшли. Той кілька разів піднімався та знову падав. Дружно розшифрували марсіанську мову затриманого, дізналися адресу, в машину – додому. Напарники сміються, що в ці морозні дні автопатруль працює як таксі. Краще відвезти, аби не замерз і на совісті не було.

А наш пасажир, у теплій машині, раптом відчув себе сили. Обурився. «Шо за…», «Проблєми?..», «Давай вийдєм…». І смішно, і грішно. Підвезли під хату. Помітивши патрульну, у вікно визирнула жінка. Коршовський запитав, чи живе тут такий чоловік.

«Та живе, але зараз його вдома нема, – спокійно відповідає жінка, наче вже не вперше. «Та знаємо, що нема, – сміється Коршовський. – Йдіть, забирайте».
За чоловіком вийшов його батько. Мало не крізь сльози дякував, що доставили сина. Патрульний пояснив, що той легко обійшовся: якби не ці морози – був би зараз у відділку.

Адмінпорушень не виявлено

Спокійно. Ніяких повідомлень про затримання чи порушення. За цей час об’їжджаємо всі маршрути з перевіркою. «На маршруті за час несення служби адмінправопорушень не виявлено», – звітують патрульні. Командир ставить відмітку в спеціальній книжці та – знову в дорогу. До речі, про книжечку. Тут є вся потрібна інформація для патрульних. Перелік і фото розшукуваних, список адміннаглядних – тих, які судимі більше двох разів за тяжкі злочини, у Калуші таких – зо два десятки. Їх навідують щовечора, по кілька разів, адже їм заборонено виходити за межі помешкання з десятої вечора до шостої ранку. Також – список викрадених авто. До речі, у грудні патруль затримав чоловіка, який намагався вкрасти машину.

Далі – список наркоманів. Кажуть, що у Калуші з цим картина досить печальна. Якщо колись таку антиславу мав Бурштин, то зараз і Калуш – недалеко. Недавно патрульний затримав підозрілого молодого чоловіка, той хитрощами намагався викрутитись і втекти. Обшукали, знайшли 28 таблеток «Субітексу».

За гарну роботу патрульних щоразу намагаються хоч якось заохочувати. Чи то премією, чи додатковими вихідними. Адже працюють вони по три ночі підряд, дві – вихідні. А патрулювати доводиться з 17:00 до 3:30. Щоправда, у ці морозяні дні з області прийшов наказ – скоротити патрулювання на годину, тобто до 2:30.

«За цей час всякого можна надивитися, – говорить Роман Коршовський. – Не раз буваємо у неблагополучних сім’ях, сусіди викликають міліцію, п’яні батьки, дебоші, налякані та голодні діти. По підвалах лазимо, по притонах. Був навіть випадок, коли хворий на гепатит наркоман при затриманні вкусив одного міліціонера. І заразив. Чоловік лікувався цілий рік. Гроші збирали всім відділком…».

Після патрулювання всі приходять у відділок – пишуть рапорти. Лише після цього йдуть додому, відсипатись та відігріватись.

Цей насичений суботній вечір я забуду не скоро. Бо теж отримали кілька невеличких життєвих уроків. Один із них – у людини завжди є вибір як їй жити.