Законне кидалово

Шукаючи роботу – за оголошеннями в газетах, на стовпах, в інтернеті, будьте певними – ви їх не оминете. Більшість кадрових агентів мило посміхатимуться, подарують надію, скажуть, що вам пощастило і ви – саме той чи та, хто всім потрібен. І візьмуть гроші. При чому найчастіше – тільки за слова, жодних послуг. Бо ті, хто справді щось робить, наперед грошей не беруть.

Жодних гарантій

Кадрові агенції – це приватні структури, які допомагають клієн­там знайти роботу. Принаймні, мали б допомагати. За ці послуги людина має заплатити. У Івано-Франківську ми знайшли таких зо два десятки та спробували поставити себе на місце клієнта.

Спершу телефонуємо. «А ви знаєте, що послуги в нас платні? —запитує у відповідь дівочий добре поставлений голос по той бік дроту. – Тільки 150 грн. Тоді ми укладаємо угоду на чотири місяці та впродовж цього терміну шукаємо вам роботу». «А як не знайдете?». «У нас такого ще не було. Ви краще до нас прийдіть та заповніть анкету».

Ну то пішли ногами. Офіс на стометрівці, тісненьке приміщення, багато столів, на них журнали та газети, жодного комп’ютера. Жіночка з мікрофоном у вусі по-діловому розповідає про умови реєстрації. Мовляв, плачу 200 грн., а вони шукають мені роботу, як знайдуть – доплачую ще, але вже з першої зарплати – 50%. Говорить зверхньо. Більше інформації не дає, бо далі – лише за гроші.

Інший офісик. Перед нами – жінка, десь за 40, енергійна, комунікабельна. Каже, що вже колись зверталася в кадрову агенцію, заплатила 100 грн., і ніхто їй навіть не подзвонив. Але робота дуже потрібна, то прийшла знову. Каже, що може тут не така вже й «шарашкіна контора» – все-таки офіс у центрі міста. Дивна в неї логіка. Вона вийшла першою, вже не така весела, бо тут теж – гроші вперед і жодних гарантій.

Вам пощастило!

Майже під кінець робочого дня знаходимо ще одне таке агент­ство. За столом – молода струнка брюнетка, говорить зі знайомим чоловіком, п’є каву, їсть тортик. За легендою, шукаємо роботу в офісі, освіта – філолог, зарплати хочемо не менше 2200 грн.

«О, вам якраз пощастило, саме сьогодні є одна співбесіда, – радіє жіночка, допиваючи каву. – Одна нотаріальна контора саме шукає грамотних дівчат без юридичної освіти. Вам треба сплатити 200 грн., отримаєте направлення». І знову додає – дуже повезло. Більше нічого не каже. А якщо не пройду співбесіду, тоді що?

«Ваші гроші не пропадуть, – переконує агент. – Ми й далі будемо вам шукати і шукати роботу». Шукати і шукати? До побачення…

У коридорі зустріли дівчину, назвемо її Ольгою, яка йшла у це агентство. Зачекали. Їй розповіли набагато більше, бо вона таки заплатила гроші. Оте «направлення», за яким відправляли на співбесіду, виявилося звичайнісіньким листком, вирваним із блокноту. Там була написана адреса, телефон, ім’я. Все. Що було далі?

У тій нотаріальній конторі в дівчини навіть не запитали ні направлення, ні документів, ні резюме, ні звідки вона взагалі дізналась, що тут є вакансії. Співбесіда – мінімальна. Потенційний роботодавець, з вигляду солідна жіночка, сказала, що з понеділка вже можна приступати до роботи. Мовляв, п’ять днів вони приглядатимуться до неї, а вона до них. Далі буде місяць стажування, зарплата – 1000 грн. (Нагадаємо, що половину з них ще треба буде віддати агентству). Роботодавець обнадіяла, що будуть успіхи – зарплата зростатиме. Про конкретну посаду – нічого, лише те, що буде багато роботи з документами та архівами, десятигодинний робочий графік, а інколи й робота на вихідні.

До речі, про швидкоплинність кадрів у таких фірмах уже давно ходять легенди. Люди просто не встигають «дожити» до обіцяного кар’єрного зростання та пристойної зарплати. А «чорної» роботи завжди вистачає. Напрошується запитання – чи не співпрацюють деякі роботодавці з «кадровиками». А що? Одні знаходять роботу – беруть за це гроші, інші отримують тимчасову, але ду-у-уже дешеву робочу силу.

Гроші за повітря

Під час наших невеличких досліджень знайшли кількох «жертв» аферистів-кадровиків.
«Маючи дві вищі освіти, шукала якоїсь роботи в офісі, – розповідає Тетяна. – Прийшла у таке агентство, сказали, що є вакансії, поставила на стіл 200 грн. Мені мали зателефонувати. Так і було, запропонували вакансію продавця у ювелірній крамниці, яка… ще не відкрилась. Навіть призначили співбесіду, але власниця не приїхала. Потім запропонували роботу адміністратора в дитячому клубі. Там сказали, що не підходжу – треба старших за 35 років. Невже в агентстві цього не знали? Оце і все. Ніхто мені нічим не допоміг, гроші пропали, а роботу я знайшла собі сама».

Цікаво, що перед тим, як піти по кадрових агенціях, ми трохи пошукали в інтернеті. Заманливих пропозицій там – предостатньо, але прохання не надсилати резюме, а телефонувати. До речі, кілька номерів співпали з телефонами тих же самих «кадровиків». І на спеціальних сайтах, куди мали б заходити роботодавці, – ті ж агенти.

«Одного разу до мене зателефонували та запропонували зустрітися для співбесіди, мовляв, побачили моє резюме на сайті, – розповідає ще один франківець, Володимир. – Якось не одразу зрозумів, що нормальна компанія не може мати офіс у боковому приміщенні торгового центру… Зустріли з посмішкою, сказали, що підходжу, що вже є кілька варіантів. Зрозумів, що потрапив у кадрове агентство, коли мене запропонували внести в базу даних… за 200 грн. Звісно, відмовився. Як це – брати гроші за те, чого немає? Коли ти без роботи, то для тебе ті 200 грн. є дуже важливими. Краще ще кілька днів прогодувати сім’ю, ніж давати гроші тим, хто наживається на людській біді. А роботу я потім знайшов. Сам».

Вантажник з вищою освітою

До речі, лише в одному із франківських агентств запитали резюме й не вимагали жодних грошей. Оплата – після працевлаштування, 50% з першого заробітку.
«Люди не дуже хочуть звертатись у кадрові агенції, тому що багато з них є недобросовісними, – каже кадровий агент Ірина. – Ми також із цим боремося. Часто, коли люди чують, що ми агентство, то просто кидають слухавку, тому що з ними раніше вчинили непорядно. Брати гроші за те, що направляєш 25 людей за оголошенням, яке ти просто знайшов у газеті, – безвідповідально. Хоча, саме за цей перший платіж деякі агенції і живуть, бо більше нічого не роблять».

Ірина каже, що найбільше анкет – це люди з вищою освітою, а то й з кількома, з великим досвідом роботи. Та працевлаштувати таких нині проблемно. «Реальні вакансії на сьогодні – продавці, промоутери, вантажники, різноробочі, – говорить вона. – Екологи чи політологи роботи за спеціальністю у нас не знайдуть».

За словами Ганни Бандури, директора міського центру зайнятості, діяльність приватних кадрових агенцій наразі ніхто не перевіряє – хіба податкова. У майбутньому «кадровиків» перевірятимуть саме центри зайнятості, але поки що це лише в проекті.

А зараз, на жаль, не захистить і закон.

«Це вже проблеми самих людей, які «ведуться» на такі умови – платять гроші, а потім нічого не можуть довести, – каже юрист Андрій Іванович. – Закон не забороняє діяльності подібних агенцій, які нібито надають послуги у пошуку роботодавців, але часто ці послуги не мають жодного матеріального вираження. Якщо вже людина пішла у таке агент­ство, то має право ознайомитись з договором – з переліком послуг, з умовами оплати, правами та обов’язками. Якщо цього немає, а з людини вимагають гроші за якісь послуги, то це свого роду «лохотрон».

Отже, висновок із цього лише один – шукайте, не лінуйтеся, не втрачайте надії. І ніколи не платіть наперед.