Що таке добрий першоквітневий жарт? За класичними канонами, він: а) не має бути злим; б) без негативних наслідків для обох сторін; в) жартівник просто повинен вже у змісті розіграшу дати людині шанс зрозуміти, що її «розводять». Без дотримання цих трьох правил комусь буде не смішно. В історії є кілька прикладів, коли веселі придумки мали цілком серйозні наслідки.
Як сніг на голову
Бізнесмен із Нью-Йорка Патрик Фуліш 1 квітня 1952 року прокинувся у доброму гуморі. Перед ранковою кавою він взявся розбирати пошту й серед кількох газет знайшов лист від власної дружини, яка в той час відпочивала на Гавайях із дітьми. Жінка писала, що на курорті познайомилася з «чоловіком своєї мрії», закохалась і пропонує розлучитись без зайвого рейваху. Майно (будинок, машину, бізнес) вона запланувала розділити порівну, а чотирьох дітей обіцяла залишити чоловікові.
Патрик пробував додзвонитися до дружини, але не зміг. По дорозі на роботу його оштрафували за перевищення швидкості. На парковці він відірвав бампер. А вже в офісі вкінець нещасному бізнесменові секретарка передала конверт із податкової: ухиляння від сплати податків, суд, в’язниця, жах і сльози.
Через півгодини Патрик Фуліш викинувся з вікна сьомого поверху. Своїм тілом невдаха убив вуличного продавця бананів. Через два місяці він вийшов із лікарні та отримав три роки позбавленні волі за ненавмисне вбивство. Його дружина передумала та повернулась у сім’ю. А секретарку за невдалий жарт із грізним «податковим» листом просто звільнили з роботи.
Від великого розуму
У 1975 році три іспанські студенти мандрували Середнім Заходом США. 31 березня вони зупинились на ночівлю в одному з мотелів містечка Мурхед (штат Міннесота). Вечеряли в ресторані, трохи випили, а потім таки добряче набралися. Коли прийшов час оплачувати рахунок, двоє виявилися майже мертвими. Тож за все заплатив один — такий собі Мігель Ментіросо. Він же потім по одному перетягнув своїх приятелів до номера.
Такий кінець вечері студента Ментіросо трохи розізлив. Адже він сам за все заплатив, сам обох переніс на другий поверх, а симпатична офіціантка при цьому та-а-ак гидливо подивилась… І тут Мігель згадав, що завтра — 1 квітня. Вирішив пожартувати. Він роздягнув своїх друзів догола та поклав їх в одне ліжко.
А вранці першою зайшла прибиральниця. Ковдра з молодих п’яничок злізла, тож немолода поважна жінка змогла побачити їх в усій красі. Вона розкричалась і вибігла з номера. Одурілі студенти ще посперечались, хто з них дурніший, але закінчили сварку веселим сміхом.
Та не до веселощів їм стало, коли прибиральниця повернулася з поліцією. І справа не в тому, що вони спали разом, ні. Справа в тім, що у штаті Міннесота є закон, який забороняє спати голим. Покарання передбачено — аж до в’язниці.
Студентам вдалося відбитись таким великим штрафом, що про подальшу мандрівку вже не йшлося. Навіть гроші на квитки додому їм висилали батьки.
 |
Гуцули розкажуть…
Повернемось з-за океану на наші терени. І рівно на століття назад. У нас теж буває цікаво. А люди які?!
Великий письменник Михайло Коцюбинський багато разів відпочивав у Криворівні на Верховинщині. Там він зустрічався і з Іваном Франком, і з Лесею Українкою. Власне, 1 квітня 1911 року вони разом зібрались на Писаний камінь, а по дорозі зустріли місцевого шляхтича Яцека Кламіша. І той вирішив пожартувати.
«Бачите, невеличку крапочку на небі? — спитав він. — Скоро будуть великі хмари та сильний дощ. Хоча, є можливість у місцевого мольфара замовити погоду».
Кламіш завів літераторів до одного зі своїх знайомих гуцулів, і вони разом розіграли запальну виставу на тему «Розганяємо хмари». Цікаво, що погода потім так і не зіпсувалась. А звістка про вдалий жарт швидко розійшлася селом. Пізніше гуцули регулярно розповідали Коцюбинському різноманітні історії про мольфарів, чугайстрів, нявок і всяких інших гірських «мешканців».
Того ж року Михайло Коцюбинський написав «Тіні забутих предків». А справжніх мольфарів у наших Карпатах шукають і досі.
* * *
Ну то з 1 квітня вас! Жартуйте без наслідків.
Є декілька версій про виникнення «Дня дурнів». Деякі історики стверджують, що це свято має ще давньоримське коріння. Але традиційно вважається, що воно з’явилося в Європі у ХVI столітті. Король Франції Карл ІХ у 1564 році видав указ про перенесення Нового року з 1 квітня на 1 січня. Але були такі французи, що продовжували святкувати навесні. Тож більш «продвинуті» жартували над тугодумами, даруючи їм порожні подарунки.
До теми
Локшина на деревах
• Найкращим розіграшем у ЗМІ всіх часів і народів вважається жарт ВВС від 1 квітня 1957 року. Цього дня англійські тележурналісти випустили в ефір документальний сюжет про фермерів-умільців із Швейцарії, які вивели сорт дерева-спагетті. Вони навіть показали людей, які з абсолютно серйозним виглядом знімали з гілок готові макарони та розкладали їх на сонці для просушки.
Програма вразила довірливих глядачів. На ВВС телефонувала купа народу. Найскептичніші перепитували, чи може це бути правдою. Але більшість просила саджанці й намагалась отримати рекомендації щодо уходу за унікальними деревами. Відповідь теж була з гумором: «Візьміть спагетті, покладіть у консервну банку, додайте достатню кількість кетчупу та чекайте поки проросте».
• В 1962 році, звісно, 1 квітня, шведський телеканал повідомив глядачам найпростіший спосіб зробити з чорно-білого телевізора кольоровий. Так званий технічний експерт порадив широкій аудиторії натягнути поверх екрану нейлонову панчоху та ще й примудрився якимось чином пояснити, чому ця «технологія» має працювати. Чимало шведів зіпсували панчохи своїх дружин.
• Американська мережа фаст-фудів «Бургер Кінг» у газеті USA Today 1 квітня 1998 року проінформувала прихильників булок з котлетами про початок випуску спецгамбургерів для шульг. Американці — вічні борці за всі права усіх народів — обурились такою несправедливістю. Читачі газети вимагали виробництва спеціальних гамбургерів і під праву руку.
• І знову Англія та ВВС. У радіостудії — дуже авторитетний астроном, ведучий популярної програми «Нічне небо» Патрик Мур. Він заявив, що 1 квітня 1976 року, через взаємодію Плутона з Юпітером, на Землі тимчасово зменшиться гравітація. Люди будуть літати, уточнив учений, і просив не лякатись. Мало того, що багато радіослухачів не відчули «розводу». Були й такі індивідууми, що телефонували до студії з радісними криками про те, що в їхньому домі літають вони, гості, собаки, меблі.
Цікаво, що курили ті «льотчики»?
Comments are closed.