Війна

Довга дорога до храму

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Івано-Франківський мікрорайон «Пасічна» вже понад десять років будує Собор Преображення Господнього. Бо та маленька церковця, яка нині обслуговує мешканців, абсолютно не пристосована для потреб району. Колись її вистачало. Адже будувалась вона для кількох сотень мешканців села, яке існувало ще за австрійсько-польської влади. Але за останні десятки років кількість парафіян значно зросла. Тепер більшість із них не може зайти до храму – в дощ, сніг, спеку вони стоять просто неба.

Новий собор почали будувати ще в 1998 році. Розміри храму дуже пристойні – по 50 метрів у ширину, довжину та висоту. Відтак, це має бути одна з найбільших церков Прикарпаття.

Люди просять допомоги

Як нині згадує народний депутат України, екс-мер Івано-Франківська Зіновій Шкутяк, хрест освятив єпископ Софрон Дмитерко. І хоча храм почали будувати самі пасічняни, згодом ця церква стала першою у Фран­ківську, до спорудження якої долучилась і влада.

«Храм такого розміру побудувати своїми силами досить складно, – каже Шкутяк. – Це навіть попри те, що в Пасічній є велика громада. Тому до цього долучили не тільки бюджет, а й бізнес. Я впевнений, що після того, як церкву добудують, вона стане прикрасою міста. Бо це не просто споруда, це витвір сакральної архітектури. А з точки зору об’єму, така церква за незалежної України в нас ще не будувалась».

За словами отця Бориса Гобира, пасічнянського священика, тодішній міський голова та міськрада дійсно багато та регулярно допомагали у будів­ництві храму. Проте, будівля є дуже вартісною, тож закінчити її не можуть і донині.

«Громада працює на межі своїх сил і дати більше, ніж зараз, вона не може, – запевняє священик. – Звісно, меценати нам теж допомагають, але масштаби дуже великі, тому це ніяк не вирішує проблеми. За допомогою меценатів ми зараз купуємо багато коштовних внутрішніх речей для церкви: іконостас, престол, освітлення. Але благоустрій ми не осилимо».

Нині ведуться дискусії, говорить отець Борис, щодо великих розмірів церкви. Кажуть, що якби вона була трохи меншою, то її легше було б добудувати. Але, вважає він, про це вже пізно говорити. Адже сама будівля вже споруджена і накрита. Тому її треба просто завершувати. Наразі необхідно поставити підлогу, довести до ладу сходові клітки, розмалювати церкву, зробити вентиляцію та провести комунікації. А основним залишається благоустрій. Наприклад, треба вивезти приблизно п’ять тисяч кубометрів землі, прокласти доріжки.

Священик сподівається, що спорудження храму спільними зусиллями вдасться завершити вже до кінця цього року. «Ми просимо міську раду, щоб вона нам допомогла завершити благоустрій, – продовжує отець Борис. – Бо одна справа – внутрішні роботи, це ще своїми силами можна зробити. А що стосується комунікацій і дороги, тобто того, що місто й так має робити, бо це пов’язано з генеральним планом розвитку міста, то ми б хотіли, аби міська влада нам допомогла. Адже громада сама цього не зробить».

Влада обіцяє сприяти

Місяць тому депутат міської ради Володимир Балагура перевів це питання у публічну площину, зачитавши на сесії депутатський запит. Він звернув увагу депутатів на те, що останні п’ять років церква практично простояла – коштів з бюджету майже не виділяли. Балагура вимагав створити комісію, яка би прискорила будівництво.

«На сьогодні мікрорайон «Пасічна» є найбільш депресивним районом міста, – каже Володимир Балагура. – Крім того, що перед кожними виборами роздають обіцянки щодо будівництва міста, побудови кільця в районі вулиці Тролейбусна, влада нічого не робить. Ми маємо збудований великий храм Преображення Господнього, який є одним із найбільших храмів України. Він би міг стати візитною карткою нашого міста. Тому влада, громадськість, бізнес повинні об’єднати свої зусилля в облаштуванні прилеглої території. Хочеться вірити, що цьогоріч влітку ми вже будемо святкувати величне свято – відкриття церкви. Бо інакше мешканці нас не зрозуміють».

Схоже, що це таки допомогло. Почався невеликий ажіотаж. Є сподівання на те, що і міський голова Віктор Анушкевичус таки зверне на це увагу. І руки його до цієї справи нарешті дійдуть. Принаймні, можна сподіватись.

Тим більше, що секретар міськради Руслан Марцінків каже: на виконання депутатського запиту Володимира Балагури вони звернулися до всіх голів депутатських фракцій. В результаті кожна фракція делегувала свого представника у громадський комітет, який буде займатися закінченням будівництва храму.

«У нашому місті є добрі приклади будівництва громадських споруд, – пригадує Балагура. – Це пам’ятник Ленкавського в Угорниках, коли завдяки зусиллям влади, бізнесу та представників сільської громади був збудований пам’ятник та зроблений благо­устрій біля нього».

За словами секретаря міськради, щоб закінчити усі роботи, потрібно більше коштів, ніж місто може дати. «Ми передбачаємо у бюджеті розвитку закласти приблизно 400 тис. грн., а орієнтовно треба як мінімум 1-1,2 млн. грн., – говорить Марцінків. – Тому, зважаючи на те, що мікрорайон Пасічна розбудовується, ми плануємо звернутись до тих забудов­ників, які зараз там працюють, аби вони теж доклалися до цієї справи. Вклад тих будівельників, яких ми хочемо запросити, може бути не коштами, а будматеріалами чи роботами. Це відчутно здешевить процес».

Руслан Марцінків переконаний, що всі роботи можна завершити вже до кінця року. Більше того, вважає він, ще встиг­нуть освятити храм та почати служити служби Божі. «Також поруч є символічний камінь пасічнянам – борцям за волю України. Думаю, разом із цим будівництвом ми відкриємо невеличкий пам’ятник», – каже секретар міської ради.

Сподіваємось, так воно і буде. Зрештою, пасічняни чекають цього вже 13 років.

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.