Нещодавно між торговим комплексом «Мальва» та головним корпусом Медичного університету під час проведення ремонтних робіт виявили історичний підземний перехід. Правда, те, що він має якусь цінність, — поки що тільки здогадки. Нині це просто яма приблизно три на шість метрів. Знахідку виявили комунальники, коли знімали бруківку. Після цього у вівторок на оперативній нараді міський голова Віктор Анушкевичус сказав, що є підозра, нібито, робітники розкопали підземний хід, який з’єднував бастіони Станиславської фортеці.
Чим хизуватися?
Міська влада неодноразово заявляла, що до 350‑річчя з дня народження міста, яке будемо святкувати 2012 року, необхідно належно підготуватися. Зокрема, реставрувати деякі пам’ятки архітек-
тури та зберегти у гідному вигляді історичну частину міста. Спеціаліст з питань охорони культурної спадщини міськвиконкому Ігор Панчишин каже, що говорили і про виявлення окремих елементів, які, можливо, збереглися після падіння фортеці.
Відомо, що фортецю у XVII столітті звів засновник Станиславова польський магнат Андрій Потоцький і назвав на честь свого сина Станіслава. Як розповідає Панчишин, споруджували її за найсучаснішою на той час французькою методою. Будівництвом керував французький інженер Франсуа Корассіні. Споруда спер-шу мала вигляд шестикутника, на кутах якого стояли бастіони. Пізніше фортецю з шестикутної перетворили на восьмикутну.
Дослідники кажуть, що під замком були підземні каземати та переходи, що з’єднувалися з головними оборонними бастіонами, брамами, підвальними приміщеннями ратуші. Є леген-
да, що у підземних казематах Станиславівської фортеці катували побратимів Олекси Довбуша, після чого їх почвертували та виставили на палях на острах іншим.
У XVIII столітті місто переходило з рук в руки: польським, російським та австрійським військам. Пережило немало нападів і війн. Але існування фортеці закінчилося із приходом австрійської влади 1801 року, якій Станиславів перейшов за невиплачені борги. Споруда втратила свою оборонну здатність і за наказом австрійської влади її поступово розібрали. Міська ратуша перейшла у розпорядження армії, яка перетворила її у складське приміщення та міську тюрму. А після великої пожежі 1868 місто довелося повністю перебудовувати.
«За радянських часів винищували ідеологічно все, що можна було. А зараз, — каже Ігор Панчишин, — сучасні забудовники абсолютно нехтують історією міста. Фахівці кажуть, що нині навіть більше знищено, ніж за попередні часи. Коли хизуються містом, то насправді все менше й менше є чим хизуватися».
Нема грошей
На підземні переходи забудовники натикалися ще у 60‑х роках минулого століття. Але їх переваж-но засипали, щоб не «заважали» розбудовувати місто. За словами Панчишина, ТК «Мальва» стоїть на пустотах, які є інфраструктурою колишньої фортеці. Біля цієї будівлі колись був готельчик, і саме на його місці зараз, нібито, знайшли підземний хід. Архітектор припускає, що оскільки ці будівлі зв’язані з фортецею, відповідно якась підземна інфраструктура може існувати.
Аби відкрити виявлену яму, за приблизними підрахунками Ігоря Панчишина, потрібно сім-вісім тисяч гривень. Після того стане зрозуміло, чи варто надалі проводити розкопки. Хоча він не виключає можливості, що дослідники нічого не знайдуть. За будь-яких обставин, на його думку, слід ризик-нути. Адже при розкопках можна багато дізнатися про історію міста. І наводить приклад: «Там, де був пивзавод (по вул. Новгородській. — ред.) розкопали фортифікацію, коли відомо, що бастіон не там проходив».
Іншу думку з цього приводу має начальник управління житлово‑комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому Петро Косюк. «Грошей на ці розкопки не передбачено. Крім того, є велике невиконання міського бюджету. В основному через те, що людям не платять зарплату. Відповідно немає прибуткового податку з громадян», — нарікає Косюк і продовжує: «Згорнули діяльність багато заводів через цю фінансову кризу. І земля не продається. Через те, що не виконується бюджет, у нас є борги перед «Міськсвітлом», «Спецкомбінатом», «Зеленим господарством». Боргуємо і за дорожній ремонт».
Косюк розповів і про інші фінансові проблеми, з якими стикнулося УЖКГ, і підсумував: «У нас грошей на дослідження нема. Якщо є такі любителі, що можуть спонсорнути, то ми будемо щасливі». Якщо таких спонсорів не знайдеться, то комунальники дошками перекриють яму. Правда, начальник УЖКГ переживає, щоб «добропорядні» громадяни з тих дощок не зробили лавочки…
Та й особистого інтересу до досліджень Косюк не виявляє: «Як на мене, то Станиславівська фортеця в історичному плані нічого такого не представляла. Після того, як вона була зруйнована, її вже ніхто ніколи не відбудовував, тобто героїчного минулого тут нема ніякого. Найбільше, що можна сказати, що у цій фортеці тримали опришків перед стратою. З історії невідомо, щоб тут відбувалися якісь історичні бої чи була героїчна оборона», — міркує Косюк.
Знахідка — головний біль
Отож виходить, що для одних яма у центрі міста — це початок нових досліджень і відкриттів, а для інших — нові проблеми та головний біль. Судячи з настроїв останніх, замість того, щоб залучити спеціалістів і почати розкопки, міська влада, мабуть, тимчасово накриє або й закопає знахідку. Адже ми вже звикли до того, що більшість геніальних ідей у нас зводиться до банальної фрази: «Нема грошей»!
А помріяти можна і без фінансів. Ігор Панчишин припускає, що якби вдалося розкопати підземні ходи, які з’єднували бастіони Станиславівської фортеці, то їх можна було б облаштувати під музеї, водити туди туристів. А чом би й ні? «Або можна було б їх накрити склом», — розмірковує він. Звичайно, такі мрії знову ж таки зводять до відсут-ності коштів.
Принагідно хочеться згадати, як мер Анушкевичус постійно називає Івано-Франківськ європейським містом. А в Європі гроші на такі дослідження напевно б знайшлися. А може попросити допомоги у тої ж Європі? Адже полякам тільки натякни, і вони не пошкодують грошей на дослідження історії. Своєї.
Попри всі проблеми у міській комуналці та фінансову кризу, гроші на дослідження шукати необхідно. Хоча б тому, щоб не довелося червоніти перед європейськими гостями, які приїдуть на святкування 350‑річчя від дня народження Станиславова.
Марія Гаврилюк
Comments are closed.