Слідами одного дозволу на будівельні роботи Андрій Філіппський Спершу був лист у редакцію. Мешканці однієї з івано-франківських новобудов (вул. Саєвича, 5А) просять у «Репортера» допомоги. Заселилися люди у затишний будинок біля міського озера, а їхній верхній сусід вирішив добудувати ще два поверхи над тими шістьма, що вже були. Решта від тої будови не має спокою. Ані домовитися з сусідом-будівельником, ані вплинути на нього через усілякі інстанції людям не вдалося. Тому, «… звертаємося до вас із проханням провести незалежне, об’єктивне і ретельне журналістське розслідування правомірності надбудови із висвітленням його результатів на шпальтах газети».
Будинок над озером
Доволі пишний дім у розкішному місці. Вісім поверхів. Перші шість уже закінчені та обжиті, у деяких вікнах горить світло. Два верхніх ще доробляють. Нагорі напис — продаються квартири. Охайна автостоянка. Тихий чистий під’їзд. На ручках кількох дверей висять квитанції — отже, господарів зараз немає. Десь чути музику чи телевізор: там люди є.
Мешканці на Саєвича, 5А — точно не бідні, нелякливі та доброзичливі люди. Прийшов журналіст, ну то й добре. «А ми нічого не знаємо. Так, у листі написано вірно. Але ми його не писали. Ні, на нас не посилайтеся. Може спитайте на іншому поверсі? Вони, здається, кудись уже зверталися». І так у кожній квартирі.
За два візити вдалося поговорити із господарями декількох помешкань. Результат був майже ідентичним. Лише один із них сказав щось більш-менш конкретне, втім, теж не захотів, щоби його ім’я фігурувало у статті: «Я не буду сваритися із сусідом за допомогою газети. Я йому в очі все говорив. Потрібно буде — скажу ще. А через газету не хочу».
Спочатку
Отже, дещо маємо із листа, щось таки розповіли мешканці будинку. Збудувала його відома в Івано-Франківську компанія «Гаразд Україна». Втім, як сказав по телефону її керівник Костянтин Бородайко, вони здали будинок в експлуатацію у 2008 році. Із дотриманням усіх норм і законів. І з того часу не мають до нього жодного стосунку.
Натомість, з лютого минулого року «дім над озером» обслуговує приватна ЖЕО «Захід Стиль». «Ми прийняли будинок на баланс з березня 2008 року. Шість поверхів і нежитлове дахове приміщення, — розповідає начальник жеку Віталій Костів. — Свідоцтво про власність на сьомий поверх уже мав один із мешканців — Сергій Панькуш. Він написав заяву на переобладнання того приміщення у житлове. Ми надали йому довідку про те, що ЖЕО не заперечує проти цього, але з умовою дотримання всіх норм та отримання дозволів».
Пізніше, за словами того ж Віталія Костіва, відбувалися збори мешканців будинку. Щонайменше двічі. Тривала дискусія щодо переобладнання сьомого поверху та добудови восьмого. Сергій Панькуш пообіцяв розробити та затвердити усю потрібну документацію, наполягаючи на тому, що дозвіл від сусідів на проведення робіт саме у цьому випадку йому не потрібен. Як «Репортеру» пояснили пізніше в архітектурі, якби він планував спочатку приватизувати дахове приміщення, а потім щось переобладнати, тоді згода усіх мешканців є необхідною. А якщо купив «горище» раніше, є свідоцтво про власність, то має конституційне право робити із тією власністю, що хоче. Звісно, в рамках закону. Натомість, закон вимагає отримання відповідних дозволів. Сусідське «добро» до пакету не входить. Коли ж сусіди заперечують, а влада, зважаючи на це, пише відмову, то її можна оскаржити через суд.
Без дозволу
Сергій Панькуш виявився доволі відкритим чоловіком, що у розслідуваннях буває нечасто. Сам зателефонував і приїхав до редакції. «Я там теж буду жити, поважаю людей, усе розумію, нічого поганого не зробив, — каже він. — У мене є всі проектні розрахунки, рішення міськвиконкому, є погодження фасаду від архітектури. Ми навіть посилили стіни у підвалі та замість панельних поставили дерев’яні перекриття між поверхами. Зробили утеплення, гідроізоляцію. Добудова — з піноблоку, також легка, щоб уникнути зайвого навантаження на фундамент. Усе зробив, як має бути, все заплатив до копійки, з усіма погодив: водоканалом, обленерго, санстанцією, пожежниками. Втім, я не збираюся розповідати зайвого та не уникаю відповідальності. Єдине, чого немає, — самого дозволу на будівництво, остаточного паперу», — зізнається Панькуш.
Для того, хто не має серйозного досвіду в питаннях будівництва в Івано-Франківську, таке звучить дещо дивно. Людина майже рік проводить будівельні роботи, не маючи головного документа. Це вже потім знавці пояснили «Репортеру» (вони, до речі, теж не хотіли бачити своє ім’я у цьому матеріалі), що у нашому місті таке відбувається дуже часто. Збираються потрібні документи, крім дозволу на будівництво, а вже на фініші його отримують «за фактом». Мало того, кажуть, що всі до останнього папери оформляють лише ті, що будують з якимись порушеннями, аби підстрахуватися. А той, хто працює за правилами та нормами, найчастіше обходиться без дозволу.
Без нагляду
Головний міський архітектор Ігор Гаркот під час зустрічі з «Репортером» доручив підлеглим відшукати документи по Саєвича, 5А. Дозвіл на проектно-пошукові роботи, рішення міськвиконкому №?115. Дозволу на будівництво таки немає.
«Тут є порушення, — говорить Ігор Гаркот. — Добре, що ви прийшли. Ми вже сьогодні посилаємо туди нашу інспекцію, будемо якимось чином реагувати. За законом, порушникові може загрожувати штраф — до половини вартості проведених будівельних робіт».
За словами головного архітектора міста, управління не встигає наглядати за кожної будовою чи реконструкцією в Івано-Франківську. Будують люди багато, часто порушують, кари за це не бояться. Якщо архітектура отримує сигнали про неправомірні дії, то відповідно реагує. А так — за усіма не додивишся.
Раніше при кожній міській архітектурі була своя інспекція державного архітектурно-будівельного контролю. Минулого року, за словами Ігоря Гаркота, цей підрозділ вивели з міського управління та підпорядкували напряму до Києва. Щоб не лишатися осторонь, івано-франківська архітектура створила наглядову інспекцію, яка, втім, може лише спостерігати та писати листи на Держархбудконтроль. А ті вже мають право перевіряти документацію та штрафувати порушників. Отже, одні наглядають і сигналізують, інші — чи то впливають, чи то карають. Доволі громіздка, треба сказати, схема, яка, судячи із нашого випадку, працює не надто ефективно.
Все, далі можна не ходити. Напевно, підприємця Сергія Панькуша якось там покарають. Може він отримає припис, може заплатить штраф. Утім, це лише один із легіону. Вже тепер, за результатом розслідування, можна сказати, що чоловікові просто не пощастило.
Але ж, людоньки-порушники, чиновнички-хабарники і т.?п. Давайте просто зважати. Без «сигналів». Адже, на Прикарпатті є не лише «важкенькі» інстанції. Ще існують газети. І якщо ті, кому належить, десь не додивляться, то репортер — він завжди поруч.
Comments are closed.