Франківчанка Настя Станко отримала міжнародну премію за свободу преси (ВІДЕО)

Українська журналістка, уродженка Івано-Франківська, Анастасія Станко отримала Міжнародну премію за свободу преси 2018.

Нагороду Станко вручили у Нью-Йорку 20 листопада, повідомляє Громадське.

Читайте «Кожен має отримати по заслугах», – Настя Станко про журналістику в час війни, поїздки на Схід і пошук справедливості

Цю нагороду вручають журналістам з усього світу не тільки за відданість професії, але й за відвагу у своїй роботі та захист права на свободу слова, попри напади та погрози.

Публікуємо промову Насті Станко, виголошену на церемонії вручення нагороди.

Читайте “Треба говорити про війну чесно”, – Настя Станко поспілкувалась із франківцями (ФОТО, ВІДЕО)

“Пані та панове,

Минуло чотири роки від часу мого першого репортажу з війни на сході України. Сьогодні я стою на цій сцені не лише як Настя Станко, журналістка Громадського, а також як представниця багатьох українських журналістів-розслідувачів, які розповідають про війну та корупцію в моїй країні.

Ми опинилися між двох вогнів: з одного боку — Росія та її пропаганда проти України, а з іншого — український уряд, який завжди каже: «Не критикуйте нас, коли атакує зовнішній ворог. Не кажіть усієї правди, а лише частину правди. А всю правду скажете, коли закінчиться війна». Важко працювати, коли необхідно обирати між патріотизмом і професійною журналістикою.

Стоячи тут, перед моїми колегами з усього світу, я знаю, що цей тиск відчуваємо не лише ми, українці. Цього тиску зазнає будь-хто, хто вибирає журналістику своєю професією. Але я також знаю, що не потрібно вибирати: чесна журналістика — це найкраща форма патріотизму.

Сьогодні серед присутніх тут є моя колега, журналістка Мирослава Гонгадзе. Її чоловіка, журналіста Георгія Гонгадзе убили 18 років тому. Замовників убивства не знайшли.

Двадцять років тому Комітет із захисту журналістів вручив нагороду Міжнародної свободи преси білоруському журналісту Павлові Шеремету. Два роки тому Павла вбили під час вибуху автомобіля в центрі Києва. Сьогодні ми і досі не знаємо ані замовників, ані виконавців цього злочину.

Чи були вбивці з Росії, яку він сильно критикував? А чи були вони пов’язані з українською владою? Чи, можливо, це була спроба налякати всіх нас — тих, хто говорить правду в буремні часи — журналістів, які свідчать про дві війни в Україні: військові дії проти Росії та війну проти корупції?

Ця нагорода — не про мої особисті досягнення. Це показник того, з чим українські журналісти повинні мати справу під час просування нашої країни до Європи й решти цивілізованого світу та його цінностей. Повагою до свободи слова та прав людини, прозорістю та відповідальністю влади, повагою до людської гідності, рівністю та відсутністю насильства. Я твердо вірю, що ми досягнемо успіху на цьому шляху завдяки чесній і хоробрій журналістиці. Дякую!”