Мрії про гарячу воду

Іванофранківці вже навіть забувають ті часи, коли в місті завжди була гаряча вода. Останні роки її дають тільки взимку. А цьогоріч гаряча вода у кранах потекла аж через місяць після того, як потеплішали батареї. І тепер вона є не в кожній квартирі. Люди вже якось навчилися – хто поставив бойлери, колонки, а дехто досі гріє воду в баняках. Але невже цілодобова цілорічна централізована гаряча вода в Івано-Франківську насправді є нездійсненною мрією?

Побічний продукт

Ще з 2003 року гаряча вода (коли вона взагалі є) в Івано-Франківську подається погодинно: з 6:00 до 10:30 і з 17:00 до 24:00. Цю послугу в місті надають два великих підприємства: «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (ТКЕ) і «Станіславська теплоенергетична компанія» (СТЕК). Перша має 35 тис. абонентів, із них понад 20 тис. повинні централізовано отримувати гарячу воду, друга – 10 тис. і 3,5 тис. відповідно.

Представники обох підприємств запевняють, що подавати воду влітку вони точно не можуть, бо ж влітку немає лімітів на газ. Щойно завершується опалювальний сезон, приходять газовики, пломбують прилади обліку, будь-який підігрів закінчується. Саме тому від теп­ловиків уже «втекли» тисячі абонентів. Але й наявність газу не означає, що є гаряча вода. Чому?

ТКЕ має 35 малих котелень, 20 із них подають гарячу воду, а СТЕК – одну, але велику. Відтак, каже головний інженер СТЕК Сергій Мельник, у них немає технічної можливості давати гарячу воду влітку. «У нас нема окремої труби для води, – пояснює він, – усе йде з великої магістральної тепломережі. І відбору води мало, лишилися тільки 30 % споживачів гарячого водопостачання».

В середньому, говорить Сергій Мельник, ці 3,5 тис. абонентів щодня в міжопалювальний період беруть 20-30 кубів гарячої води, а гріти треба як мінімум 4000. Тож, за словами Мельника, економічно недоцільно спалювати велику кількість газу для невеликого відбору води. А от узимку вони готові гріти воду, бо тоді вона є побічним продуктом теплопостачання.

«СТЕК хоче звернутися до міської влади з пропозицією заміни центрального гарячого водопостачання на елект­робойлери індивідуальні або будинкові, – продовжує Сергій Мельник. – В разі встановлення індивідуальних бойлерів їх вартість лягає на мешканців, бюджет і нашу компанію. Ми готові виділити гроші, щоб закрити цю проблему. І вже провели переговори з РЕМом щодо елект­ромереж – мережі в нормі».

Як та валіза…

Мельник радить іванофранківцям ставити бойлери. Мовляв, раз поставив і завжди маєш свою гарячу воду. А от в.о. директора ТКЕ Василь Рущак вважає, що бойлер – теж не вихід. Бо не всі мережі можуть витримати, та й не так це дешево, бо тоді значно збільшується споживання електрики, і платити за неї доведеться за іншою категорією.

А гаряча вода хіба дешева? За словами тепловиків, у нас – так. «Три роки тому ми були з візитом у Запоріжжі, – розповідає Рущак. – На той час там 1 м3 холодної води коштував 11 грн. А в нас і нині вода холодна разом із каналізацією коштує 4 грн., а гаряча в міжопалювальний період – 12,87 грн., а в опалювальний – 20,43 грн.».

Рущак підкреслює, що тариф не мінявся з 2007 року. І за цей час послуга стала просто збитковою. Бо тарифи не відповідають затратам.

Але відмовлятися від подачі гарячої води ТКЕ не планує. Їм краще, щоб люди більше споживали та більше платили.

«У нас є дві когенераційні установки, – говорить Василь Рущак. – Якби ми відмовилися від подачі гарячої води, то на двох котельнях не змогли б подавати навіть опалення. Крім цього, підприємство працює з міжнародною екологічною корпорацією NEFCO і Світовим банком щодо впровадження енерго­зберігаючих технологій. Якщо відмовлятися від гарячої води, то співпраця буде недоцільною».

Якість, зітхає Рущак, окрема тема. Мовляв, функція тепловиків закінчується на межі балансової належності, тобто вони подають воду лише до будинку. Далі – компетенція балансоутримувача (ЄРЦ, Дирекція замовника, ОСББ і т. д.), який має тримати в належному стані внутрішньобудинкові мережі. Та оскільки балансоутримувач не несе відповідальності за якість послуги, каже керівник ТКЕ, то в нього немає стимулу її покращувати. «За статистикою 60-70 % циркуляційних ліній у будинках не працюють», – підкреслює він.

«Не можна тут нікого звинувачувати, – заступається за балансоутримувачів заступник міського голови Руслан Гайда. – Будинкові системи потребують капремонту, оскільки існують по 30-40 років. Треба плавно вкладати кошти на їх відновлення. Хоча зробити це одразу у 2000 будинках – неможливо».

Треба шукати альтернативу

То який вихід? Невже у франківців немає жодного шансу завжди мати гарячу воду, крім як поставити власний обігрівач?

Сергій Мельник пропонує залучати балансоутримувачів – щоб за їхньої участі ставити будинкові електробойлери з баками-акумуляторами. «Вночі, коли електрика в рази дешевша, вони нагрівають воду, а протягом дня її роздають, – пояснює керівник СТЕК. – Але для цього має бути зонний лічильник, який би рахував. За кордоном таке практикується постійно. В Україні теж така схема починає впроваджуватися».

А от ТКЕ намагається плавно перей­ти на біопаливо. Як каже Руслан Гайда, що більше вони матимуть котелень, які не потребуватимуть газу, тим менше залежатимуть від НАК «Нафтогаз».

«Ми подали у міністерство фінансів пропозиції по альтернативних джерелах палива, – зазначає Гайда, – зараз вони на погодженні. Крім цього, плануємо розробити програму з відновлення циркуляційних ліній. Але найважливіше – це обґрунтовані тарифи. Будуть нормальні тарифи, то й не буде боргів, ніхто не вимикатиме газ влітку, абоненти не втікатимуть…».

Заступник мера одразу підкреслює: економічно обґрунтовані тарифи – не означає підвищення цін для населення. Відшкодовувати різницю може й держава. Однак, зітхає він, наразі говорити про плани доволі складно – усе залежить від ситуації в державі, її зовнішньополітичного курсу, ціни на газ і т. д.

Звідси й висновок – хочеш гарячу воду, нагрій її сам.