У вівторок , 24 жовтня, на Промприладі у Франківську пройшла презентація збірки розмов Друль-Андрухович-Бойченко «Ворохтаріум». Книжка з’явилася з ініціативи видавництва Pabulum і Центру літературної освіти.
Упродовж трьох днів Орест Друль вів розмови з Юрієм Андруховичем та Олександром Бойченком та записував їх на диктофон. За результатами розмови видали книжку, пише “Репортер”.
У книжці є три розділи – по одному на кожен день розмов.
«Ми намагалися говорити як найпростіше. Сиділи у Ворохті, дивилися на гори і говорили про цілком звичайні речі, – розповідає Олександр Бойченко. – Звичайно, говорили значно більше. Викинулося багато зайвого. Якщо хтось знає і любить Юрка Андруховича чи мене, то ми розповідаємо про те, як пишемо, виношуємо думку. Але також і про літературу як таку і життя – як таке. Тому мені книжка видається цікавою. А з іншого боку, хороша тим, що там взагалі нічого важливого немає».
Юрій Андрухович каже, що в той час у Ворохті проходила літня літературна школа.
«Кожен із нас мав, окрім розмов, ще й зустріч зі слухачами цієї школи, – говорить Андрухович. – Довше трьох годин на день разом це не тривало. Це були, як правило, такі полудневі години – ввечері про літературу ми вже не говорили».
Андрухович додає, що було багато балачок про знайомих і пліток, які не увійшли до книжки. Файли записів передали на розшифрування до видавництва. Потім за кілька місяців кожен правив свої репліки в отриманому тексті і вже в кінці зводили все докупи.
«Я радив би цю книжку початківцям, в яких є потреба писати, і їм потрібна порада, – говорить Юрій Андрухович. – Неформальність цих розмов не означає, що вони не можуть чогось навчити. Там є багато цікавих персонажів – як от Сократ. Ви знайдете також відверті спогади, хто з нас як починав. Думаю, це може бути близьким для тих, хто починає тепер. Інші тематичні межі – як ми пишемо своє і перекладаємо чуже. Чи от, чому любимо «Степового вовка» Гессе, але не можемо дочитати « Гру в бісер».
Comments are closed.