Фотодует Тані Щеглової і Романа Новена Synchrodogs працює у напрямку фешн-фотографія і сучасне мистецтво з 2008 року. Таня родом з Франківська, Роман – з Луцька.
Днями на Промприладі у Франківську відкрили персональну фотовиставку Synchrodogs «Видозмінені» – першу за дев‘ять років. “Репортер” розпитав Щеглову і Новена про зйомки в Карпатах, оголену фотосесію в драмтеатрі та лукбук для Lady Gaga.
Фото з виставки: Андрій Сидорук
Проект «Видозмінені», який презентуєте на Промприладі, – про негативний вплив людини на природу. Звідки виникла ця ідея зйомки і яка її мета?
Не хотілось би робити наголос на негативності, проект — швидше філософська рефлексія на тему незворотності змін, які створює людина. Так сталося, що велику частину життя ми проводимо у природньому середовищі, саме там знаходимо гармонію та щастя. Тому спостерігати як за останні роки змінювався ландшафт Карпат було важко, адже ми ще пам’ятаємо Шешори не вирубаними, а Буковель не забудованим вщент.
Наскільки багато роботи і замовлень маєте нині? Чи легко було виділити місяць, аби відзняти «Видозмінених» у Карпатах?
Проект – це місяці планувань та підготовок, місяць зйомки, а потім ще півроку роботи з плівками, сканування, опрацювання, друку. Тому, після зйомок у серпні 2017-го, вперше змогли його показати тільки у липні рік по тому в музеї мистецтв Benaki в Афінах, зараз також показуємо його на сольній виставці у Далласі в Galleri Urbane. За багато років ми навчились планувати свій час, працюючи над проектами, тим паче що нас двоє, а значить вдвічі більше рук, очей..
Що вразило найбільше? Чи не було конфліктів з місцевими? Як люди реагували на зйомки?
Для зйомок вибирали місця віддалені, тому і людей бачили мінімально. А от знімаючи складний кадр з великим кольоровим деревом, мали епохальну зустріч зі стадом корів. Вони одного разу спробували у туристів сіль і тепер при зустрічі з людьми відразу йшли у наступ – копирсатися в речах. Так як постановка кадру займала весь день і наші речі лежали по всьому горизонту, відігнати 50 корів то від байку, то від техніки, то від одягу було майже неможливо. В результаті одна красуня таки з’їла нашу куртку. Відібрали вже пожовану, помащену травою ганчірочку.
Минулого року ви знімали лукбук для Lady Gaga. Яким був цей досвід і як він відобразився на подальшій кар’єрі?
З нами вийшла на зв’язок агент Lady Gaga, нам дали повну артистичну свободу і відправили одяг. Ми зібрали нашу улюблену команду з Києва і зняли проект. А весь одяг нам залишили і з того часу всі наші друзі, мами, тати й бабусі ходять в футболках та лонгслівах з Lady Gaga. Якось на 1 квітня ми навіть пожартували над усіма, що Lady Gaga запрошує їх знятись у новому кліпі – придумали цілу легенду про зйомки в Варшаві. Й частина людей таки повірила! Вже взнавали, де якнайшвидше зробити біометричний паспорт, що потрібно для візи і тому подібні речі. Тому дана зйомка у нас викликає лиш масу позитивних спогадів, ніж якісь асоціації, пов’язані з кар’єрою.
Локації для зйомок інколи зовсім несподівані. Ну а пози для більшості ще й незвичні. Звідки це все береться? Як продумуєте, плануєте?
Роботи над проектами не припиняється ніколи. Завжди занотовуємо свої ідеї, акумулюємо, розробляємо, лиш згодом бачимо, що час прийшов їх здійснювати, приходить якась критична точка. Багато років практикуємо свою власну методику медитації у нічний час, вона також принесла багато ідей.
Чи були якісь історії з вдалими спонтанними кадрами? Як їх робили?
На цьому етапі роботи спонтанність зйомки стосується тільки знайдених локацій, і то чи можна назвати спонтанною локацію, яку не сподівались знайти, але ж підсвідомо шукали?
Коли починали знімати з Романом у такому зовсім нестандартному стилі, це була більше розвага, чи все ж – розрахунок на кар’єру у фешн-фотографії?
Важко сказати, чи ми взагалі на щось розраховували. Десять років тому, коли починали знімати, бум соціальних мереж тільки починався, і ми, звичайно ж, не думали, що інтернет – це вікно у решту світу. Зрозуміли це, коли почали постити фото в мережі і вони раптово стали вірусними. Нам почали писати блоги, потім перші журнали, галереї.
Були якісь зйомки, на які б нині не погодилися чи помилки, яких би не хотіли повторити?
Ми завжди були перебірливі. Краще братись за менше проектів, та усі їх виконувати цікаво, ніж багато проектів, що в результаті будуть посередніми. Ідеї потрібно цінувати, а не розкидатися ними на ліво і на право. Тому зйомок, про які шкодуємо, немає – погоджувались тільки на обрані, аби не стерти себе в порошок.
Одна з перших серій була зроблена у франківському драмтеатрі. Розкажіть про зйомки. Як тоді сприйняли ці фото?
Роман: Ця зйомка для нас була однією з перших, а може й першою, в стилі ню – вона була свого роду звільненням від застарілих стереотипів. Таня була на сцені великого театру, освітлена софітами, у пустому залі. У тому, що там відбувалося, була якась дивна свобода, ні на секунду не охопив страх, що хтось може бачити, а може навіть осудити. Ці фото розлетілись інтернетом вмить, нам почали писали з пропозиціями взяти участь у різних артистичних проектах.
Ви багато подорожуєте. Як часто буваєте у Франківську? Чи думаєте колись тут осісти? Чого бракує Фраківську?
Ми живемо в Івано-Франківську останні чотири роки, тут комфортно і добре на душі. Інколи подорожуємо, фотографуємо, беремо участь у виставках чи лекціях, інтервью. Франківську нічого не бракує. Він хоч і повільно та все ж органічно розвивається, добирає те, чого йому не вистачає.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
