Мені з моїм чотирилапим супутником Арчі немає потреби возити за собою власних фотографа і каштелянку. В нашому авті не сидить покоївка з відпарювачем для одягу, шофера ми не використовуємо для тримання світловідбивача.
Наш охоронець не панує над незліченними аксесуарами й не відганяє випадкових перехожих, які потрапили в кадр, пише Юрій Андрухович у своїй черговій авторській колонці на порталі Збруч.
Сьогодні пан хочуть зробити домашній look. (Зрештою, це слово тепер уже пишуть і кирилично – лук). Пан бажають капелюха з пером, несіть якомога більше пер і капелюхів! Красиві речі, нам у кадрі не обійтися без красивих речей! Який жах – криворука покоївка переплутала всі капсульні аутфіти, хоча її ще вчора проконсультував наш персональний стиліст. Не смарт-кежуал, а футболка й кеди в стилі ґрандж! Та несіть нам уже нарешті наші тістечка й шампанське! Поки ми репетируємо пози. І не забудьте про мого партнера Арчі: від довгого позування він може смертельно втомитися.
До теми Юрій Андрухович – про відпустку, “Літографії” та День незалежності (ВІДЕО)
Буває, що не встигнеш продерти очі, як стаєш свідком, а то й, не приведи Господи, учасником якоїсь чергової фотосесії. Й не лише в Україні. Неймовірний бум на стріми (boom на streamи) переживають ледь не всі країни світу. Від вилизаної Австрії, де тобі пропонують відіслати селфі майже з кожної муніципальної вбиральні, й до немитої Росії, де інстаґрами і фейсбуки виконують радше суто сутенерську функцію. Або політичну (теж по-своєму сутенерську) – якщо йдеться про інстаґрами Кадирова чи якого-небудь Пєскова.
Селфі-палиці вже не так активно б’ють по головах у місцях найбільшого скупчення туристів, зате стріми і відеотрансляції з місць безпосереднього гніздування цих подорожніх натовпів стали обов’язковим пунктом щоденного розпорядку. Це як чистити зуби, пити чай чи ходити за потребою. Кожен порпається у своєму ґаджеті з абсолютною, ні на що інше не схожою зосередженістю. Таке враження, що люди вже взагалі не спілкуються – лише стрімлять, знімають відео й фотографують. І живуть заради своїх луків у мережах.
Читайте Юрій Андрухович: На топах
Я виводжу Арчі на прогулянку в парк, а назустріч мені молода пара. Коли ми одне одного минаємо, я чую, що вона каже: «Та нє, він хороший: фотки мої лайкає, часом навіть коменти ставить». Далі я вже не чую й не знаю, про кого вона. Але знаю про що. Вистачає лайкнути її фотку – і ти хороший.
Я так само знаю, про що ці дописи:
«Мені кажуть, що мій інстаґрам став нудним, стало менше життя і барв! Додаю – Кива вміє не тільки добре працювати, а й добре не працювати!»
«Невисокого зросту, худорлявий (був 7 років тому). Затим – поправився (#важка_депутатська_доля). Тепер – качок… Із патологічно величезними – геть не пропорційними зросту і статурі – долонями. Вони дуже доглянуті (трошки сибарит), але чітко говорять про те, що це сільський пацан, який працював у колгоспі, водив трактор і їб#шив на буряках».
”…Я хочу, щоб у нашій країні було те саме! Щоб лише мужикам давали меню з цінами, а ми навіть не знали, скільки це коштує!” – заявила Лоліта, поки її коханий селфився надворі».
”Я сподіваюся, коли ви зробите душ, ви будете казати, що не в туалетах роблять селфі, а в душовій, – дав настанову підлеглим губернатор Миколаївської області Савченко. – Коли мило падає”, – добив він депутатів гумором».
Це все про одне й те ж. Про безмежну й гарячу любов до себе. Друга заповідь станом на сьогодні мала би звучати «Полюби себе самого, як селфі своє».
Читайте Юрій Андрухович: Геніальний ейджизм
Фейсбук придбав собі Інстаґрам ще в далекому 2012 році. Це коштувало один мільярд доларів. Грандіозна сума, чи не так? Але я досі не розумію, як можна проводити там аж так багато часу. Та що там проводити – просто жити. Жити там своє справжнє (бо вигадане) життя. Це ж іще один реалізований прогноз тих фантастів, які попереджали нас про близьке технологічне майбутнє: самотність людини в натовпі, прогресуючі отупіння й байдужість до ближнього.
Сотні мільйонів користувачів, а поспілкуватись немає з ким. Мільйони вподобань і переглядів, а в особистому житті геть порожньо. Самозабутня боротьба за бажаний кадр – до цілковитої втрати просторової орієнтації та інстинкту самозбереження. Я на власні очі бачив, як натовп китайців галасливо фотографувався у віденській підземці на тлі прибуття потягу – на самому краєчку платформи. Та підійди ж ближче, показували вони жестами один одному, це нічого, якщо впадеш на рейки, зате які будуть фотки!
Читайте Юрій Андрухович: Мокре діло
Інстаґрам – ресурс картинковий. А також фанатський. Це як вічний чемпіонат світу з футболу, який ніколи не закінчиться. Він, по-перше, на повну користується людським марнославством і нарцисизмом, а по-друге, незле підживлює наш вроджений побутовий вуаєризм. І популярний нічний жах «Я голий у кімнаті, де повно персонажів на кшталт Ляшка, Лоліти й Киви» стає не сном, а явою. Раптом виявляється, що живеш в оточенні ворогів, про існування яких навіть не підозрював. Як у будинку зі скла, де довкола лише змішані російські гештеґи #я #улыбка #селфи #красота #природа #друзья #дружба #лайки #фото #любовь #девушки #жизнь.
І все, що лишається нам із приятелем Арчі, це приєднатися до решти людства і також стрімити. Як астронавт Кріс Гедфілд зі свого космічного корабля. І при цьому було б непогано, ще й так співати.
