У селі Чорний Потік (Делятинська ОТГ, Надвірнянський район) місцеві самі будують школу. Ідея виникла у 75-річного Олексія Тимінського, а люди підтримали. Староста села Василь Шовгенюк каже, грошей дуже бракує, із 30 млн грн, що потрібні, мають лише 1,5 млн. На ці гроші купили будматеріалів, а будувати взялися самі. будує
Вчителі, заробітчани-будівельники, що приїхали додому відпочити від роботи, навіть священики – відклали свої справи і прийшли на будову. Навіщо? Все просто – за словами директора місцевої школи Михайла Струка, кожен із них має по кілька дітей, яким треба буде десь вчитись, пише “Репортер“.
Школа у Чорному Потоці є, але вона стара й нещасна. Нову почали будувати ще у 2015 році, тоді ж залили фундамент. У 2016-му зробили перший поверх, а у 2017-му – частину другого. Потім, каже директор школи Михайло Струк, будову на півроку зупинили, не було грошей. От мешканці самі і взялися. Нині майже закінчили другий поверх, лишився третій і дах.
Струк показує приміщення, яке є: частина будівлі дерев’яна, частина – цегляна. Дерев’яну будували ще у 1930-х. Старі стіни набрякли від сирості, стеля сиплеться, підлога провалюється. За словами Михайла Струка, підлогу латають щороку, стіни теж, а торік навіть змінили опалення – до того були пічки, які погано гріли і закопчували стіни.
«Зараз перекриваємо дах, він протікає, а коли були повені – приміщення позатоплювало. З того часу все стало руйнуватися швидше, – розповідає директор. – Діти вчаться і в переобладнаному під класи будинку вчителя, і в сільській раді. Приміщень бракує, дітей багато – зараз у школі 22 класи, 430 учнів. Парти ставлять навіть у спортзалі, а місця все одно замало. Є ще один корпус – австрійська хата 1890 року, там їдальня і один клас. Педколектив теж великий – 61 вчитель, із них дев’ять – чоловіки, більшість долучилася до толоки».
Ходити у школу в інше село – не вихід, каже Струк. Стільки автобусів немає, та і місця в іншій школі – теж. Єдиний вихід – добудувати власну школу. А поки будують, діти таки вчитимуться у старих класах.
Староста села Василь Шовгенюк зустрічає «Репортер» у гумаках. Нині він у відпустці і теж помагає будувати. Каже, вдома купа роботи, та й голодний. Але поки будують, буде тут, допомагатиме. Про гроші говорить неохоче, каже, цьогоріч на будівництво школи дали інфраструктурну субвенцію – 1 млн 115 тис грн, ще 200 тис грн дало ОТГ. Але до необхідних 30 млн ще далеко.
«Район не дав нічого, а грантів на будівництво школи ніхто і не дає, лиш субвенції і фонд регіонального розвитку. Ми подаємося, але поки немає нічого, – говорить староста. – Добре, що у нас тут є кваліфіковані заробітчани, які за кордоном будують, от приїхали люди на два тижні – помагають, показують, як правильно».
Цього тижня планують перекрити другий поверх, але коли школу відкриють – староста не може сказати навіть приблизно.
«Хочеться – якнайшвидше, бо те, що є в класах зараз, не відповідає жодним нормам, бракує місця, а дошкільнят у селі багато, говорить Шовгенюк, – Та що там казати – туалет на вулиці, на вітрі, якби діти ходили у приміщенні, може і хворіли б менше».
За словами старости, село у них християнське – все з Божою поміччю. Як будуть матеріали, то побудують без проблем.
Місцевий священик отець Іван Микицей теж помагає будувати. Каже, живе біля школи вже 23 роки, тож бачить, як діти вчаться і як їм бракує місця.
Будує школу з усіма і шкільний психолог Іван Тимінський, говорить, в тих умовах, які є, працювати важко.
«Зараз хоча б опалення зробили, то тепло, а до того діти мерзли, на уроках сиділи у кожухах, через холод не могли тримати ручку, – розповідає Тимінський. – А тепер можна і в сорочці, і навіть у футболці. Колишній будинок вчителя не кращий, а про сторічний австрійський корпус годі й казати – «умови на виживання». Вся надія на нову школу, будівництво важко йде – грошей нема, людей – десь 30. Як матеріал дадуть ще на один поверх, то люди зберуться і збудують, бо інших варіантів у нас немає».
