Минулого тижня волонтери забили на сполох, що з території Івано-Франківського арматурного заводу виселяють десяток псів, яких годували працівники. Просили небайдужих взяти собі по собаці, бо шкода. Мовляв, там от-от розпочнеться будівництво нового житлового масиву, забудовник готується заводити техніку, тож пси там зайві.
А як же виробництво арматури? Що далі буде із заводом, хто там і що будуватиме? Арматурний
ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» майже 50 років виробляє трубопровідну арматуру для водопостачання, підприємств енергетичної галузі, нафтогазового комплексу, хімічної промисловості та металургії. Комплекс звели у 1968 році. Територія заводу – близько 20 га на Коновальця, 229, донедавна це був один із найбільших промислових об’єктів Івано-Франківська.
За відкритими реєстрами, нині тут керує голова правління акціонерного товариства Сергій Шилюк, його заступник – Павло Фіцак. Кінцевий бенефіціарний власник, що здійснює вирішальний вплив на управління або господарську діяльність, – Силван Ебігейл, реєстрація – острів Гренада у Карибському морі.
Згідно з довідкою про наявність матеріально-технічної бази та обладнання від 6 жовтня 2017 року, на підприємстві працює 280 фахівців. Основна діяльність – виготовлення трубопровідної арматури та запасних деталей і вузлів до неї, фланців для трубопроводів, арматури для систем безпеки ядерних установок. На той час на ПАТ «ІФАЗ» налічувалося 660 одиниць обладнання.
Який стан справ нині, на заводі розповісти відмовилися – мовляв, у керівництва багато роботи і немає часу на коментарі. Якщо вірити сайту підприємства, то завод активно працює, зокрема експортує продукцію в Білорусь та Індію. Також у травні цього року тут відвантажили зворотні затвори для водоканалів України, а в січні – засувки для Южно-Української АЕС.
Майно і землю арматурного заводу неодноразово виставляли на торги як заставне майно за мільйонні борги.
У 2016 році сума боргу заводу за кредитом сягнула 345 млн грн. З них 150 млн кредиту, решта – заборгованість за відсотками, пеня, індексація, штраф.
Під кредит у «Брокбізнесбанку» були заставлені приміщення підприємства – деревообробний цех, склад-ангар, побутовий комплекс, лікувально-оздоровчий комплекс на вулиці Петлюри, земельна ділянка та база відпочинку в Яблуниці. Сумарна площа будівель – 51,9 тис м2. Разом з нерухомістю в забезпечення по кредиту передано й земельну ділянку площею 19,29 га на вулиці Коновальця, 229.
Вперше майно арматурного заводу намагалися продати за борги ще у 2015 році. Тоді його оцінювали у 65,6 млн грн. А у березні 2017 року початкова ціна на онлайн-аукціоні впала до 28,9 млн грн.
Франківська мерія й собі планувала придбати підприємство як перспективну інвестиційну зону. Але вже влітку минулого року міський голова Руслан Марцінків повідомив, що арматурний таки продали – за 20 млн грн. Однак ні кому точно, ні за яку суму конкретно ніхто не знає. Тож місто встигло вихопити локомотиворемонтний завод. Та й з тим ще не дуже зрозуміло, що далі.
Заступник міського голови Богдан Білик підтверджує – територію арматурного продали разом із виробничими приміщеннями ще минулого року.
«Є різні версії, хто придбав завод, але офіційної інформації немає. Тому я не можу поширювати чутки. Навіть керівництво заводу нам не зізнається, хто є кінцевим власником, – говорить Богдан Білик. – Попередні власники набрали кредитів, заклали в банку виробничий комплекс і 20 га землі. Банк усе продав. Завод викупили повністю. Новому власнику цікава земля, а не виробництво – каже, забиратися геть разом з обладнанням».
Тож нині, за словами Білика, місто взялося допомогти арматурному заводу з переїздом – шукають приміщення, куди можна було б перенести виробництво.
І мерію можна зрозуміти: з фінансовою децентралізацією втрата кожного підприємства прямо відбивається на міському бюджеті.
«Ми розглядаємо варіанти наших машинобудівних заводів – локомотиворемонтного, котельно-зварювального, «Автоливмашу», – каже Богдан Білик. – З «Пресмашем», наприклад, є перепони. «Пресмаш» нині у стадії банкрутства, між власниками немає згоди – вже п’ять років тягаються в судах. «Автоливмаш» теж не хоче пустити арматурний до себе. Можна було б розмістити на території ВО «Карпати», але там теж ситуація неоднозначна – підприємство є в планах на приватизацію».
Білик додає, що днями матиме зустріч із новим керівником котельно-зварювального заводу, аби домовитися про переїзд ІФАЗ.
Очільниця організації «Дім Сірка» Наталя Когут повідомила минулого тижня, що директор охорони арматурного заводу просить, аби волонтери забрали собак або ж допомогли їх прилаштувати. З його слів, на територію незабаром має заїхати техніка будівельної компанії «Мельник», що викупила територію.
Директорка з маркетингу БК «Мельник» Оксана Мельник підтверджує, що нині територія арматурного належить компанії – тут планують звести найбільший у Західній Україні торговий центр на 100 тис м2 і житлові мікрорайони з розвиненою інфраструктурою. Однак, собак ніхто не чіпатиме.
«Інформація про собак – неправда, їх ніхто не виселяє. Ми не казали, що нам не треба собак, від нас такої інформації не було, – говорить Оксана Мельник. – Загалом маємо 20 га землі. Проекти вже малюємо, але ще ніяких термінів немає – мусить бути певна процедура. Це буде щось нове і грандіозне. Нині британська компанія займається розробкою проекту торгового центру».
У Франківську забудова промзон вже стає доброю традицією – під багатоквартирне житло віддали «Промприлад», колишню шкірфабрику на Ленкавського, асфальтний завод на Макогона. Тепер дійшла справа і до арматурного заводу.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.