Нині нікого не здивуєш історіями про те, що той, хто ближчий до влади, має більше прав та переваг. Чомусь так стається, що й закон, як правило, повертається до таких людей передом. А до інших…, даруйте, задом.
Нещодавно мешканці гуртожитку, що по вулиці Військових ветеранів, 6, зіштовхнулися з тим, що їхній сусід, керівник комунального підприємства «Спецкомбінат» Степан Савчук вирішив переобладнати під ізольовану квартиру квадратні метри, якими користуються майже усі мешканці третього поверху. І хоча у рішенні виконкому, яке він отримав, точно не вказано на скільки метрів він претендує 34 чи 51, люди переймаються, що загальну площу вони можуть втратити. Мовляв, він їх уже попередив, щоб забирали свої речі…
Отже, наразі йде війна за 17 квадратних метрів, якими користується дев’ять сімей. Сюди входить: частина коридору, два санвузли, душова кімната, невеличкий прибанник та комірчина, якою користується одна із мешканок – Світлана Шумега. Усім мешканцям ця територія, підозрюємо, потрібна. Бо туалет це не балкон. Без нього не проживеш.
Правда, на другому кінці коридору є ще один санвузол. Однак, на два десятки людей аж ніяк не вистачить. Зрештою, немає там і душової кабіни. Відтак, це буде означати, що люди навіть не зможуть помитися. «Я не розумію, як вони хочуть заштовхати усіх нас на один унітаз, – каже Світлана Шумега, – у нас і діти маленькі, і нас усіх доволі багато. І все через те, що він начальник».
Люди стверджують, що Савчук у гуртожитському помешканні не проживає. Тільки донька із зятем приходять ночувати. Зрештою і їх ночівлю вони проживанням не поспішають називати. «Якщо я тут живу, – обурюється Світлана Шумега, – то я готую холодець, голубці, перу одяг. А вони варять макарони, смажать яйце і закриваються в хаті. Я не знаю, як це назвати, але як на мене, то вони тут не живуть, а тільки ночують».
Степан Савчук запевняє, що донька тут таки живе. А сам він доїжджає з села, де має хату. «Не хочу молодим заважати, – пояснює він. – Я працюю у комунальній галузі 25 років і все що заробив – це оцей гуртожиток. Якби ж мені влада запропонувала хоч однокімнатну квартиру, то я б давно від цього відмовився. Але ніхто не дає. Можливо, з часом так і буде, що я це переобладнаю, продам, додам гроші і куплю таки квартиру».
Проте, запевняє Савчук, переобладнувати без дозволу сусідів він не буде. Мовляв, він там ще нічого не робив і так чи інакше чекатиме, поки люди нарешті між собою не домовляться. Начальник ЖЕО №2 Олександра Петрик ще у 2007 році підписалася під його заявою стосовно того, що не заперечує, аби він переобладнав кладовку та санвузол під влаштування кухні та санвузла для свого помешкання. Проте, як так сталося, що люди про це нічого не підозрювали, нині сказати важко. Сам Степан Савчук стверджує, що люди дали йому дозвіл, проте забули про це…
Одна із його сусідок Марія Рубаняк погоджується: дозвіл давали, але тільки на переобладнання його власного житла. Ніхто й гадки не мав, що він посягне на спільну територію. «Він до нас підійшов і попросив дозволу на переобладнання його двох кімнат. На це ми дали добро. Але, щоб він брав загальну площу, ми йому добро не давали, – каже Рубаняк. І додає: – Якби ми не ремонтували ці санвузли своїми силами, то невідомо в якому вони би зараз були стані. Бо жек нам не робить нічого».
Олександра Петрик, зрозуміло, стає на бік Степана Савчука. Ще би – працюють в одній сфері, давно знаються. Проте, запевняє вона, усе це тільки на стадії розмов. Відтак, перейматися не радить. «Савчук має рішення виконкому на переобладнання цих двох кімнат, а про інші документи я не знаю, – зазначає Петрик. – Всі ж інші приміщення залишаються в людей і він нічого не забирав». Врешті, підсумовує начальник ЖЕО № 2, у цьому гуртожитку залишився тільки один цей поверх, де люди ще не розділили між собою помешкання під ізольовані квартири.
Відтак, рано чи пізно вони до цього прийдуть. Савчук впевнений, що так чи інакше, уся ця площа мала би перейти йому. Адже тільки його квартира розташована у цьому крилі. Інша справа, що ізоляція нині потрібна лише йому одному. Принаймні така. Бо інші, якщо й ізольовуються, то за рахунок власної площі, а не чужої.
Отже, наразі обіцяють, що без згоди сусідів нічого не чіпатимуть. Проте, мешканці не дуже вірять. Відтак планують звертатися скрізь. Починають з ЖЕО №2, начальника УЖКГ, мера міста, і закінчуючи губернатором, головою облради та політичними партіями.
Comments are closed.