Погляд Статті

Остап Українець: Право на мистецтво і дещо про аксіому Ескобара

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Якщо запитати пересічну людину, що таке мистецтво – у відповідь зазвичай почуєте банальність, яку вона колись чула чи бачила в інтернеті. Якщо це саме запитати в людини, котра здобувала вищу освіту, аби професійно орієнтуватися в мистецтві, то є великі шанси наразитися на зустрічне питання: «Чиє визначення мистецтва цікавить?». Ну а дотична до мистецтва людина, імовірно, просто дасть власне визначення – так, як вона його відчуває.

Спільним буде одне – жодне з пояснень не зможе відповісти вам на питання: «Як розрізнити мистецтво і немистецтво?». Бо на це питання просто не існує задовільної відповіді, пише Остап Українець у своїй черговій авторській колонці у “Репортері”.

Уявіть собі якусь річ, що формально відповідає визначенню витвору мистецтва. Вона рукотворна, автор виконав її з тим, щоб вона, виставлена на загальний огляд, виконувала мистецьку функцію. Сама річ при цьому є достатньо простою фізично (нам легко сприйняти її зором чи дотиком), але складною з погляду змісту.

Якщо ми витратимо достатньо часу, вивчаючи умовну теорію та історію мистецтва, то зможемо зрозуміти те, що робить цю абстракт­ну річ саме витвором мистецтва, а не просто річчю. Іншими словами, зможемо визначити для себе її мистецьку вартість – те, що лежить за межами чистої форми. Річ, про яку тут ішла мова, – «Чорний квадрат» Малевича, надзвичайно проста на перший погляд і надзвичайно складна змістово картина.

Читайте Остап Українець: Теорія змови – як національна ідея

Втім, ви можете сказати, що квадрат – це просто квадрат. І маєте на це право. Але якщо вам здається, що мистецтво, взагалі-то, для всіх, а не лише для мистецтвознавців – тут ви помиляєтеся. Оцінюючи картину чи вірш, ви зіставляєте їх із власними знаннями про те, що взагалі є мистецтвом і оцінюєте саме на цій підставі. Мистецтвознавці просто знають про мистецтво значно більше, ніж ви, а що більше знаєш – то більше речей починають набувати мистецької вартості.

І тут, мабуть, варто відкрити страшну таємницю. Відповідь на питання – «Як розрізнити мистецтво і немистецтво» – насправді існує. Достатньо подивитися на щось, що може виявитися мистецтвом. Вважаєте це мистецтвом – чудово, насолоджуєтеся. Не вважаєте – також чудово, йдете далі.

Але є нюанс. Уявіть, що вам подобається Ден Браун за цікаві таємниці та напружений сюжет. Ви вважаєте його хорошою літературою. При цьому Дзідзя ви глибоко зневажаєте за пісню «Ха-ха-ха», бо там співається про малу без ліфчика, а подібній аморальщині в музиці не місце. Але ваш товариш обожнює Дзідзя за хороший голос і почуття гумору, натомість вважає Дена Брауна безбожником за його випади проти церкви. Розсудити вас не зможе ніхто, бо одночначного критерію поділу мистецтва на «правильне» і «неправильне» не існує, а добре обізнані зі світом мистецтва люди просто застосують до Брауна з Дзідзьом аксіому Ескобара – при безальтернативному виборі із двох протилежних речей обидві будуть винятковою фігнею.

Читайте Остап Українець: Суспільство взаємної незручності

Правильне рішення – любити те, що подобається, і не заважати іншим любити щось інше. Бо найекономніша відповідь на питання «Що таке мистецтво?» така: це те, що вважає мистецтвом хоч хтось, окрім самого автора. Єдиний дієвий критерій – чи має витвір свою публіку. Байдуже, наскільки нечисленну. Якщо є людина, переконана в «мистецькості» чогось – ніхто на світі не має достатнього авторитету, щоб їй суперечити. І якщо вас регулярно навідує думка – «Я багато що можу зрозуміти, але це точно не мистецтво, бо воно мені не імпонує, тому його треба заборонити», то вам слід засвоїти один із найважливіших уроків сучасного життя. Не лізьте не в свої справи, і вам воздасться.

Від редакції

За легендою, так звану аксіому Ескобара придумали студенти Единбурга (Шотландія), які часто ходили у тамтешній бар “Еско”. Особливістю закладу було те, що там принципово подавали тільки два алкогольні напої – розведене водою пиво та очищений технічний спирт.  Студенти вивели жартівливу аксіому, яка насправді таки працює у багатьох випадках – при безальтернативному виборі із двох протилежних речей обидві будуть винятковою фігнею.

До колумбійського наркобарона Пабло Ескобара аксіома не має жодного стосунку…

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.