Українська правда, 21 вересня 2009 року:
Юлія Тимошенко: «Це не є випадковістю, що наша команда прийшла до влади у цей період, бо існують слова: «Господь не по силах хреста не дає». Я думаю, що мусила опинитися у цей час у цьому місці та з цими випробуваннями. Думаю, є каторжна робота в шахтарів. Металурги, які стоять біля мартенів – це також надзвичайно складна праця. Є аграрії, які піднімають землю. У кожного надзвичайно складна робота – так само і моя».
Важкий хрест отримала наша скромна працьовита прем’єрка. Достатньо подивитися на білборди. Поки ті безсовісні «вони» займаються усім уже відомо чим (блокують, зраджують, і т.?д. – список дієслів можна продовжувати безкінечно), вона змушена тримати на своїх тендітних плечах чи не всю Україну. У цей час, у цьому місці. І потім також. І ще трошки. І надалі. Тож нехай каторжні шахтарі чи непохитні металурги, а за ними й ті, що землю піднімають, розслабляться і не переживають – є робота важча за їхні. Наприклад, написати такий державний бюджет, що всі так звані політичні сили та їхні окремі представники довго кричатимуть про популізм і дефіцит, а потім – проголосують. Тому що в кожного своя робота. Хтось гальмує, вона – газує. Цікаво, куди доїдемо?
Comments are closed.