З чого починалося місто. Літопис Станиславова 1923-1925 років

Дізнайтеся про найважливіші події в історії Івано-Франківська/Станиславова, які сталися у 1923-1925 роках.

1923 У березні на зборах українського «Сокола» вирішили подарувати школі імені Маркіяна Шашкевича, для спорудження власного будинку, частину своєї ділянки у дворі. У травні за планами архітектора Станіслава Бернарда почали будову. У 1924 школа, яку розширили до семикласної, прийняла нових учнів (вулиця Грушевського, другий корпус ЗШ № 7).

1923 Восени до Станиславова повернувся Андрій Палій. Він організував у місті філію української молочарської кооперації — «Маслосоюзу». Уже з 1925-го галицьке масло експортували до Австрії та Чехословаччини, а згодом — до Данії, Німеччини, Англії, Франції та навіть Палестини. У 1927 році продукція «Маслосоюзу» удостоїлася срібної медалі на виставці в Катовіце.

1923 Після смерті бургомістра Станіслава Теодоровича цю посаду тимчасово займав Теофіл Зайдлер, а потім протягом року — Володимир Домбровський. З 1924 по 1935 бургомістром Станиславова був Вацлав Хованець.

1924 У квітні в місті провели профспілкову конференцію, на якій обрали міську раду профспілок. Втім, уже наприкінці року влада заборонила її діяльність та заарештувала більшість її членів.

1924 У читальні «Просвіти» у Княгинині майбутня письменниця Ірина Вільде (Дарія Макогон-Полотнюк) заснувала нелегальне молодіжне товариство імені Ольги Кобилянської.

1924 У великій залі українського «Сокола» відбувся Перший український ярмарок під керівництвом директора школи імені Маркіяна Шашкевича Петра Самоверського. У ньому взяли участь українські купці та промисловці з цілої Галичини.

1924 27 вересня у Станиславові народився Володимир Полєк — літературознавець, професор, історик міста, перший лауреат обласної премії імені Івана Вагилевича (1990).

1925 У результаті приєднання до Станиславова територій Княгинина-Міста, Княгинина-Гірки та Княгинина-Колонії площа міста зросла більше, ніж удвічі. На 1 січня вона склала 2227,5 га, а неофіційно нове утворення стали називати «Великим Станиславовом». У магістраті утворили комітет з розбудови міста. Згодом значно поліпшився благоустрій — тротуари розширили, стало більше парків, покращилась каналізація.

1925 У місті діють шість державних гімназій, з них три польські, українська, єврейська і німецька. Також є 18 шкіл та одна духовна семінарія.

1925 З нагоди півстолітнього ювілею школи імені Тадеуша Чацького (видатного польського педагога) на її стіні на вулиці Липовій (Шевченка, 32) встановили меморіальну дошку (не збереглася).

1925 25 березня помер і був похований у Станиславові на міському цвинтарі (Меморіальний сквер, могила не збереглася) Іван Мандичевський — громадсько культурний діяч, перекладач, адвокат, близький товариш Івана Франка.