Я діабетик уже 12 років, і до 1 лютого цього року в мене жодного разу не було проблем з отриманням інсуліну – препарату, без якого не зможу прожити і дня.
Мій ендокринолог повідомив про те, що тепер за інсулін треба буде доплачувати. З чого це раптом? З’ясувала, що в 2017 році Міністерство охорони здоров’я України запровадило єдиний електронний реєстр пацієнтів, які потребують інсулінотерапії. Реєстр створили для точного обліку пацієнтів і розрахунку потреби інсуліну, аби уникнути необґрунтованих закупівель препаратів. Також реєстр має містити інформацію про пацієнтів, тобто всі результати глікованого гемоглобіну (такий аналіз треба робити раз на три місяці), ускладнення, якщо вони і т. д. діабетиків
Україна поступово переходить до видачі ліків за рецептом, реєстр має полегшити роботу лікарям. Ендокринолог пояснив, що в різних областях – різна дата новації. В Івано-Франківській остаточний перехід відбувся 1 лютого 2018 року. До того весь інсулін видавали лікарі, вони вели облік своїх пацієнтів і знали кому та скільки.
Зараз, щоб отримати інсулін, треба спершу прийти до лікаря за рецептом, а потім купити ліки в аптеці. Ніби все просто, але.. Аби потрапити до лікаря, чекаєш понад дві години – раніше інсулін за пару хвилин видавала медсестра. Тепер мусиш чекати, поки лікар внесе твої дані в комп’ютер і роздрукує рецепт (а він має бути і в електронному, і в друкованому варіанті). Крім того, лікар приймає пацієнтів – черги лише ростуть.
І ще. Той аналіз глікованого гемоглобіну в крові – це показник рівня цукру за останні три місяці. «Ми не можемо контролювати пацієнтів щодня, але можемо визначити їхній середній показник. Від цього залежить, як пацієнт буде далі отримувати інсулін, – каже ендокринолог. – Якщо показники в нормі (нижче 7,5 одиниць), тоді пацієнту надаватиметься саме той інсулін, який йому потрібен безкоштовно. Якщо ж результати погані, ми змушені будемо перевести хворого на інший, дешевший інсулін. Або пацієнт може доплатити і отримати кращий препарат».
Стосовно доплати, то кожен препарат має власну ціну. Наприклад, я отримую Хумалог, і за один картридж мені треба доплатити 19,75 грн. Таких картриджів на місяць мені потрібно сім – мінус 138 грн.
Читайте: Психлікарня – погляд зсередини. Франківчанка розповіла про чотири тижні жахіть
Тепер візьмемо все інше, за що діабетики платили до цього. Тест-смужки – найболючіша тема. Хворим потрібно завжди контролювати рівень цукру, лікарі радять перевіряти його не менше трьох разів на день. З власного досвіду знаю, що цього замало, але добре, беремо мінімально. Діти отримують смужки безкоштовно, 8-10 упаковок на рік, а мінімальна потреба – 36. Дорослі купують самі. Три упаковки в середньому коштують 750 грн – і це щомісяця. Шприц-ручки, одноразові голки, ланцети, аналіз глікованого гемоглобіну в лабораторії – за це все теж треба платити…
Далі – дієта. Овочі, фрукти, продукти з «довгими вуглеводами» чи з фруктозою замість цукру – дороге задоволення, яке не кожен може собі дозволити.
Щоб зекономити, діабетики часто вдаються до речей, які шкодять їхньому здоров’ю. Рідше міряють цукор (економлять смужки), нехтують дієтою. Показники погіршуються і не досягають того рівня, який вимагає Міністерство охорони здоров’я для безкоштовного отримання інсуліну.
До чого це все? Якщо вже запровадили таке «заохочення краще слідкувати за здоров’ям», то, напевно, варто забезпечити хворих умовами для кращого контролю за своїм станом. Вже не кажу про путівки до санаторію. За мої 12 років хвороби лікарі лише двічі давали можливість потрапити в такі заклади, а згідно з індивідуальною програмою реабілітації, потрібно раз на три роки. Соціальної допомоги, яку отримують діабетики, не вистачає на те, щоб піклуватись про своє здоров’я так, як це тепер вимагається. І ще є багато питань.
Було б добре, якби новації міністерства полегшували не тільки роботу лікарів, а і життя пацієнтів.
Comments are closed.