Юрій Андрухович: Природа незримого

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Чотири роки тому 8 грудня випало на неділю. Того дня в Києві зібралося ще одне мільйонне віче, а ближче до вечора революційний натовп завалив з постаменту Леніна. Цю новину моєму співрозмовникові повідомили телефоном, він тут-таки переказав її мені й дещо по-хуліганському їй зрадів. Ми сиділи у «Très Français» на Костьольній, зігрівалися чаями й обговорювали поточний момент, пише Юрій Андрухович у своїй черговій колонці на порталі “Збруч”. Мого співрозмовника звали Юрій Луценко. Саме з огляду на його особу нас доволі безцеремонно пасли. Цього разу найближче до нас, цілком відверто підслуховуючи (й, можливо, записуючи) нашу балаканину, розташувалася цікава молода блондинка. (Через кілька тижнів я випадково впізнаю її поруч із беркутами на підступах до януковицького маєтку в Межигір’ї.)

Як одного з найпомітніших опозиціонерів, мого співрозмовника в ті дні могли схопити де й коли завгодно. Та що там схопити – він міг і безвісти пропасти або взяти й раптово померти. Всіляке могло з ним трапитися. Кілька разів його своєчасно попереджали звідти, й він на певний час вимушено зникав до якогось конспіративного сховку «без вікон без дверей». Про все це я знав і, правди ніде подіти, дуже переживав за нього. Тож коли ми зі згаданих «Très Français» рушили в темряву грудневого вечора – глянути на рештки поверженого ідола, – я мимоволі втішився на вид пари симпатичних здорованів, що ніби з-під землі постали за нашими спинами й так супроводжували нас, крокуючи за якісь два метри позаду. То були вже добре знайомі мені в обличчя Луценкові охоронці. Вони завжди приходили з ним на нечисленні наші попередні зустрічі у примайданних околицях.

До теми: Юрій Андрухович: Гра у висер

Ми рвонули навпростець: берегами Майдану, далі по Грінченка вийшли на Пушкінську. Звістка про повалення Леніна енергійно ширилася містом, і людські натовпи так і сунули в бік зневаженого постаменту. Щось подібне мусило розливатися в повітрі Парижа у день зруйнування Бастилії – запаморочливе і п’янливе. Відчуття легкого сп’яніння всіх і вся навколо нас тільки посилилося, коли ми проходили повз відомий ресторан української кухні на Пушкінській, при вході до якого кілька святково виряджених розрум’янілих молодиць активно закликали перехожих на чарку-другу, щоб, як вони це називали, «Владіміра Ільїча пом’януть». Карнавал набирав сили.

Луценка часто впізнавали. Дехто хотів йому щось важливе сказати, хтось лише подякувати й потиснути руку, а хтось обійняти для селфі. Охоронці були пильними, але нікого не відштовхували й не блокували. Я вирішив запам’ятати цей епізод на все життя. От і запам’ятав: київський революційний вечір, у повітрі радість визволення, збуджена, але винятково приязна святкова юрба, десь попереду лежить повалений ідол і поруч зі мною – сягнисті кроки в майбутнє безстрашного лідера, улюбленця мас.

До теми: Юрій Андрухович: На марґінесі

Де нині той улюбленець?

Нині вже важко в це повірити, але так воно й було: в ті дні Юрій Луценко нікого не ловив (навпаки, його ловили), не пакував, не викликав на допити, не виконував команди «фас». До того ж він не вигадував усякої більше ніж очевидної ахінеї, не наїжджав у самозабутньому службовому азарті на ФБР, Держдеп і клятих американців загалом. Тобто він не був генеральним прокурором пострадянської України – з усіма трагікомічними наслідками, до яких призводить перебування на цій посаді.

Після того грудневого вечора минув ще місяць – і вся країна побачила фото з його розбитим до крові обличчям. Так повелася з ним, опозиціонером, тодішня влада. Нині ми теж бачимо закривавлені обличчя на фото з Києва – і в тому, що вони закривавлені, пан генеральний прокурор бере ледь не вирішальну участь. А тоді, в січні 2014-го, я, вражений тим звірячим побиттям, назвав його «улюбленим літературним героєм». «У ці хвилини він дуже потребує нашої спільної підтримки, – писав я. – Це нескладно: треба лише думати про нього і подумки бажати йому сили.»

До теми: Юрій Андрухович презентує новий роман, який він писав 27 років

Тепер мені прикро, що сили в нього аж забагато. Ні, насправді її замало, щоб красиво і переконливо відповісти на авантюру Саакашвілі. Однак більше, ніж досить, щоб наламати купу чергових дров для щоразу нових вогнищ протистояння й хаосу.

З усього випливає, що ми, автори, дуже переоцінюємо значення не тільки написаного, а і прочитаного. Де той Луценко із січня 2014-го, мій «ідеальний читач», який лише «за два з кількамісячним доважком роки перебування у в’язницях прочитав понад три сотні книжок»? Де їхня, всіх тих книжок, мудрість? Де критичний розум і відчуття коли не справедливості, то хоча б реальності? Де хоч би практичний глузд?

Нуль.

Залишається перечитати все ті ж рядки з того ж січня і відзначити в них бодай один досі актуальний пасаж: «…я не дуже кваплюся до політиків. Та й досвід особистого спілкування з ними в мене цілком мізерний, ділитися нічим, висновки й порівняння робити так само немає з чого. У загальних рисах я знаю про них ледь не те саме, що й кожен із нас, тобто що вони є представниками дуже специфічного людського ґатунку, наслідком чого їх наділено незримими рогами і хвостами. Вони в цьому загалом не винні – це така їхня природа.»

Тож усе, як завжди – і вічне повернення стає вічним повторенням. І знову грудень, і знов оголошення в розшук, і тайняки, і влада собі як влада, і навіть назва вулиці так само Костьольна.

Підсумуйте за допомогою ШІ

Текст, який ви щойно прочитали — це результат довіри наших читачів. Кожен донат допомагає «Репортеру» писати про те, чим живуть Івано-Франківськ та область.
Інвестуйте в правду!

СХОЖІ НОВИНИ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

Логуш
храм Бурштин_1
ДСНС 1
ОСТАННІ НОВИНИ
На війні загинув прикарпатець Михайло Когут
Прикарпаття втратило захисників - Василя Опацького, Віталія Кривку, Сергія Нікітіна, Михайла Калина, Михайла Луцького
аварійна ситуація
У КП «Івано-Франківськводоекотехпром» пояснили чому у місті немає води
Логуш
На Калущині розшукують Віталія Логуша, який 21 серпня пішов до магазину і не повернувся
Верховина_4
На Верховинщині КамАЗ із двома дітьми упав зі схилу
Фестини_09
На Коломийщині відбулися благодійні фестини ремесел «Відродження на толоці»
Снятин гонта _3
Повернення автентичності: у Снятині перекрили ґонтою давній Свято-Вознесенський храм
храм Бурштин_1
У Бурштині освятили монастирський храм
дошки обкл
У Франківську відкриють пам'ятні дошки ще двом загиблим захисникам
Мельника
Заступник міського голови Франківська просить водіїв не паркуватись на тротуарах
шахрайство
Днями мешканці Франківщини віддали шахраям понад 150 тисяч гривень
пожежа надвірна (1)
У Франківську горіла квартира, а на Коломийщині - підстанція
ДСНС 1
У неділю рятувальники Прикарпаття допомогли одній туристці та трьом грибникам
Прокрутка до верху