У Тлумацькому районі Прикарпаття запустили нове виробництво сухофруктів – «Файні ябка». Нині тут можуть відправити на сушку 500-800 кг свіжих фруктів на добу. А надалі планують не лише збільшувати об’єми виробництва, а й залучати місцевих, особливо молодь – аби не їхали за кордон, а могли працювати вдома.
Уже на під’їзді до Тлумача нас зустрічає банер «Файних ябок»: «Купуємо ягоди у ґаздів». Ще 30 хвилин розбитою дорогою і ми в Обертині. Центр вражає затишком і благоустроєм. За кілька метрів – колишня пекарня. 20 років вона стояла пусткою, нині тут кипить робота – 24 серпня у відновлених приміщеннях стартувала виробнича лінія з виготовлення сухофруктів.
З-за брами доноситься солодкавий запах, а коли заходиш на подвір’я, фруктовий аромат стає виразнішим. Колишню пекарню відремонтували майже повністю, подекуди ще триває ремонт. Над будівлею височіє старий комин, а на ньому – бузькове гніздо. Комин вирішили не розбирати, аби бузьки й надалі прилітали до пекарні.
У цеху фрукти пахнуть аж занадто. Робота кипить. Дівчата миють, розкладають груші, а хлопець нарізає їх на спеціальній машині. Загалом – шестеро працівників.
Поряд на стелажах – щойно нарізані, або вже висушені фрукти – яблука, груші, сливи. В куті – гора свіжих яблук, які люди навезли з довколишніх сіл.
Головний технолог Олександра Зорій каже, що працівників їм поки що вистачає: чотири жінки миють і перебирають фрукти – до сушки й після неї, хлопець займається нарізкою й розвантаженням сировини.
Дві жінки повернулися з Польщі. Почитали оголошення та вирішили спробувати. Хлопець – студент-заочник, теж пробує працювати, для нього це добрий підробіток.
Сама Олександра Зорій родом із Рівного. На схожих підприємствах працювала з македонцями, італійцями, тож роботу знає добре. До Обертина її запросили як фахівця.
«Я не вірила, що за такий короткий період це можна запустити, – пригадує Олександра. – Коли прийшла в березні, тут ще будова була. А 24 серпня ми вже запустили виробництво».
Запевняє, що корисні властивості фруктів під час сушки не втрачаються, а весь процес проходить без жодної хімії. Яблука привозять, сортують, миють протічною водою, ріжуть: м’які чи червиві – руками, цілі – машинкою. Потім різані фрукти розстеляють на сушку. Після – пересортовують і відбирають ті, які не досохли.
Технолог додає, що на «Файних ябках» теж не сподівалися, що люди так швидко почнуть звозити сировину. У перші дні приходило по 2-3.
«Тепер люди здають багато, найактивніші – з ближніх сіл, – говорить Зорій. – Кам’янка багато сливок везла – фірами, мотоциклами, велосипедами. І з кожним днем їх все більше, питають, чи це правда, що тут приймають фрукти. Люди задоволені, бо довколишні села раніше возили фрукти у Коломию й Тернопіль».
Нині працівників вистачає, але на майбутнє усі приміщення розплановані і якщо переробка працюватиме на повну потужність, потрібно буде 30-40 людей. Тоді й сушок має бути більше.
Директор виробництва Михайло Котюк додає, що минулого тижня сливи привозили по тонні на день. Тому частину довелося заморозити. Їх сушитимуть згодом, коли буде менше роботи. Порізані фрукти звично завантажують у сушку на ніч. За раз можна загрузити 500 кг яблук, слив – більше.
«Ставимо на ніч в сушку від 12 до 16 годин. Яблуко сохне швидше, грушка – довше, – розповідає Котюк. – Зранку дістаємо з сушки, фрукти ще трохи відстоюються і набирають природної вологи. Перший і другий сорт перебирають у мішки і відправляють на зберігання. Відповідно з 500 кг яблук виходить 15-20 % готового продукту».
Запевняє, головна ідея – щоб люди самі здавали овочі та фрукти, без жодних посередників. Для цього готові навіть піднімати ціну. Кілограм слив приймають за 4 грн, а груш чи яблук – від 3,5, залежно від розміру і стану.
Окрім яблук і груш, цього сезону вже сушили горобину, сливку з кісточкою, далі спробують сливу без кісточки, виноград, абрикоси, калину. Коли завершиться сезон фруктів, планують переключитися на моркву, цибулю, часник, хрін, які мають попит серед виробників ковбас.
За словами Михайла Котюка, наступного сезону почнуть з травня – з цвіту липи, бузини, потім буде полуниця, трави, петрушка, кріп.
«Файні ябка» – соціальне підприємство. Тут немає одного власника, а весь прибуток планують спрямовувати на розвиток села. Ідею запозичили з франківського громадського ресторану Urban Space 100. Планують залучити 57 інвесторів, які вкладуть по тисячі доларів.
«Нині вже долучилися 20 інвесторів з різних міст – Коломиї, Калуша, Чернівців, Києва. Я шукав їх за власними контактами, – розповідає ініціатор, місцевий підприємець і депутат облради Богдан Станіславський. – Поки ми самі профінансували будівництво, бо треба показати людям, в що вони вкладають гроші. Тепер будемо шукати решту інвесторів. Про приклади такого співвласництва у сфері сільського господарства ще не чув, ми – перші».
А працює це так. Є громадська організація «Файні ябка», яка реалізовуватиме соціальні проекти з розвитку сіл. Є переробне підприємство, прибуток з якого повертатимуть у ГО і спрямовуватимуть на ці проекти. Люди зможуть в конкурсі проектів позмагатися за фінансування, а у «Файних ябках» їх ще й навчатимуть, як такі проекти писати.
«Думаю, за роки 3-4 буде результат, і люди почнуть закладати нові сади. Навіть зараз ті яблука, які раніше в селах не встигали переробити, тепер можна привезти до нас і заробити гроші», – говорить Станіславський.
А ще в планах – створення соціального кооперативу з вирощування та закупівлі фруктів, ягід, який дозволить прикарпатцям заробляти на своїй землі і не здавати її в оренду агрохолдингам.
«Якщо людина має 10 соток, не обов’язково здавати їх під ріпак. Можна вступити в кооператив, посадити часник і заробити на цьому, – каже Богдан Станіславський. – Самому багато продати не вийде. За кордон хочуть фури по 20 тонн і сертифікат якості. Ми на «Файних ябках» все одразу робимо згідно з сертифікацією ISO 9001, і як тільки завершиться ремонт, будемо проходити сертифікацію».
Почати вирішили з переробки, навколо якої планують створити кооператив. Для цього вже цієї осені розпочнуть серію лекцій про те, що таке кооперативний рух. Селянам розповідатимуть, як можна отримати прибуток з того, що вони мають.
«Можна закласти новий сад, але це на перспективу, а можна вже цієї осені розчистити старий і наступного року він дасть кращий врожай, – пояснює Богдан Станіславський. – Показавши людям, що переробка працює, будемо пропонувати їм долучатися до кооперативу: ви вирощуєте, ми купуємо і продаємо».
