Нинішнє літо запам’ятається франківцям не лише пікніками на Бистрицях, а й задухою у транспорті. Єдине, що трохи рятує в автобусі чи тролейбусі, – відчинені вікна. Але вони ще часто бувають закриті, бо ж протяг! Піт і сльози, і то не єдина проблема. Через те, що тисячі людей в Івано-Франківську щодня використовують міський та приватний транспорт, незручності інфраструктури хвилюють майже кожного. Але є міста, які досягли у цій галузі дуже добрих результатів. Одне з таких – Страсбург, розташоване на сході Франції, і за розмірами та населенням дуже схоже на Франківськ. Не смійтеся, ми ж ідемо в Європу, правда? Тому варто хоч придивлятись до найкращого.
Міська транспортна система у Страсбурзі привертає увагу сучасними трамваями й автобусами. Останні курсують на 30 міських та 11 приміських напрямках. Автобуси адаптовані для маломобільних людей: широкі двері, пологі заїзди, місця для розміщення візків і відкидні сидіння поруч для тих, хто супроводжує. Та, крім цього, і водії розуміють, що роблять. Бо у Франківську хоч і закупили аналогічні автобуси, проте водії дуже рідко зупиняються поруч із бордюром – тоді для візочників задум конструкції втрачає сенс.
Трамваї у Страсбурзі нагадують наземне метро і рухаються за схемою по шести гілках. Обтічні форми, швидкі, обладнані зручними сидіннями, місцями для тримання, великими вікнами, широкими дверима (їх пасажири відкривають самі у разі потреби) – усе продумано до деталей. У салонах пасажирів інформують – і аудіо, і відео, а на зупинках є табло, де висвітлюється час очікування по кожному маршруту. У середньому це 10 хвилин, розкладу дотримуються дуже точно. І в автобусах, і в трамваях стоять кондиціонери, тому жодного дискомфорту. Реклами, до речі, нема ні в середині, ні зовні, єдине – може бути щось мистецьке.
Квитки купують у невеликих кіосках з пресою та цигарками, а також на зупинках у спеціальних терміналах, які приймають і монети, і купюри, і картки. Проїзний документ перед поїздкою треба компостувати у приладах на зупинці, інакше він не дійсний. Квиток, яким можна користуватися годину після компостера, коштує 1,7 євро, прямий і зворотний – 3,3, а груповий (2-3 особи) на добу – 6,8 євро. Також вигідно купувати одразу 10 проїзних документів за 14 євро.
Коли дуже спекотно, влада пропонує людям їздити у міському транспорті безкоштовно – щоб вони не їздили власними автівками і не додавали викидів. Справді, пасажирів у трамваях стає більше, а машин на дорогах меншає.
Мешканці Страсбурга надають перевагу автівкам економ-класу. У центрі міста авто на узбіччях нема, вони всі на підземних паркінгах. Водії правила порушують дуже рідко, а от із пішоходами – буває.
Велопаркінгів у місті – безліч. У нас теж ніби є, але різниця в тому, що там вони справді й на повну використовуються. Ніхто не боїться залишити надовго ровер, а часто навіть і речі в корзинках. Культура велосипедного руху дуже помітна. Велодоріжки є всюди. Роверисти наполегливо зганяють пішоходів зі своєї території, але й жодного велосипедиста не видно там, де ходять пішки, – на кшталт франківської «стометрівки», де бігає багато дітей. Пішохідні зони закриті для будь-якого транспорту, і суспільство цього правила ретельно дотримується.
Ровер можна взяти на прокат, ціна прийнятна для кожного. Правда, треба лишити й заставу – вартість велосипеда. Тоді катайся досхочу. Люди з маленькими дітьми чи собаками часто возять їх у причепах, це дуже зручно. На велосипедах можна помітити і молодь, і пенсіонерів, і хіпстерів, і людей у ділових костюмах, які їдуть на роботу, наприклад, у Раду Європи…
Якщо згадувати Івано-Франківськ 15 років тому, коли ще в нас курсували так звані «пижики», а про велодоріжки ніхто й не мріяв, то, звісно, прогрес очевидний. Проте роботи ще купа – і в інфраструктурі, і в головах. Можна справитись і без трамвая, було б бажання.
Євгенія Бардяк,
ГО «Молода Просвіта Прикарпаття»
Перебування авторки у Страсбурзі стало можливим завдяки
підтримці Фонду Фрідріха Наумана за рекомендацією
ГО «Центр громадянських свобод»
