Днями у Франківську знову заговорили про музей у ратуші. Цього разу міський голова Руслан Марцінків скликав архітекторів, краєзнавців, активістів, пресу. Обіцяв усіх почути, а старі підвали відновити якісно та швидко. На початок робіт у бюджеті знайшли два мільйони.
«У підвалах ратуші має бути музей Івано-Франківська, – говорить мер. – Ми не хочемо це затягувати на роки – треба зробити в найкоротший термін, але вислухати та обговорити всі пропозиції, а виконати якісно, щоб мешканці могли пишатися тим, що тут є музей міста».
У березні Марцінків уже порушував це питання. Тоді йшлося про реконструкцію підвалів до кінця року і фінансування від ЄС. Над грантовою заявкою з осучаснення краєзнавчого музею працювали франківська активістка Марія Козакевич і директор музею Ярослав Штиркало. Та фінансування не отримали.
Тож гроші мер виділить із бюджету міста, але – на підвал ратуші й музей у підвалі. Про краєзнавчий поки що не йдеться. Адже будівля ратуші вже кілька років належить місту, а музей – у віданні області.
Минулого року до Дня незалежності місто облаштувало оглядовий майданчик. На третьому поверсі ще планують зробити зал засідань. Тож для краєзнавчого музею місця залишається все менше. Ярослав Штиркало припускає, що таким чином музей потрохи витісняють…
Чи не вперше підвали ратуші показали стороннім. Спускалися звичайними, вже новітніми сходами. Кілька вузьких, вогких і темних переходів – і ми у підвалі. Там теж вогко і душно. Фахівці кажуть, це через порушену вентиляцію і неправильну гідроізоляцію. Тому й стіни з пліснявою.
Поряд із невиразним сірим приміщенням направо й наліво – склепіння старої ратуші. Під ногами – дренажний канал. У старих склепіннях – кам’яні лави, на них, ймовірно, колись сиділи арештанти. На стінах можна знайти старі написи. Лавиці – з вовчинецького ангідриту – каменю, на якому нині стоять старі будівлі Франківська.
Не обійшлось і без привидів – кажуть, принаймні один є, ніби ходить, чогось хоче. І легенду про підземні ходи аж до Галича згадали…
Та поки що звідси лиш вивезли будівельне сміття і готуються до археологічних досліджень.
Останній капремонт у ратуші був у 1999 році. Тоді теж поспішали зробити красиво та оперативно, каже нинішній начальник відділу охорони культурної спадщини Володимир Ідак. Використовували сучасні матеріали, з якими ще не вміли працювати.
«Найбільше шкоди ратуші завдали останні ремонти, коли бездумно використовували новітні матеріали, – говорить Ідак. – Цементом законсервували весь цоколь, синтетичними сумішами заклеїли фасад, тепер він не дихає. Щодо водостічних ринв, то не треба бути фахівцем – це не витримує жодної критики. Вентиляція відсутня. Вологість стін – 70 %. Воно кисне, пріє, грибками покривається, руйнується».
Але команда мера усі помилки попередників обіцяє виправити.
Сьогодні використовують лише одне крило ратуші – там облаштували Регіональний туристичний інформаційний центр. Тоді на погану гідроізоляцію підвалу і відсутність вентиляції не зважали. Тож нині приміщення конференцзалу центру вже починає нищитись.
За відновлення підвалів ратуші візьметься проектний інститут «Діпромісто», керуватиме проектом головний архітектор інституту Володимир Качмар. Згідно з новими будівельними нормами, які набули чинності 1 липня, реставраційне завдання вилучили з пакета документів замовника і його вже не треба погоджувати з органами місцевої влади. Тепер відповідальність за реставрацію – на керівникові проекту.
«Буде кардинальна зміна тераси, – каже Володимир Качмар. – Тоді її зробили неякісно, й нині вона не відображає історичного вигляду. Збереглася частина старої ратуші, тож її хочемо показати найбільше – під склом. Але в першу чергу модернізуємо вентиляцію, освітлення і водопостачання».
Але нині Качмар готовий говорити лише про загальну ідею. З північного боку ратуші планують облаштувати головний вхід до музею. Як виглядатиме сам музей, залежить від того, що знайдуть археологи та яку концепцію придумають історики, краєзнавці й митці.
Ярослав Штиркало мріє, щоб до цього підійшли професійно та найняли фахівців, які спроектують сучасну експозицію. Мер наче теж не проти – говорить про 3D-окуляри, покази фільму про історію міста, інтерактив і приплив туристів.
Кінцевої вартості робіт ще також не називають – усе залежатиме від досліджень. «Політична воля фінансувати є. На початок виділили два мільйони», – переконує Руслан Марцінків.
Володимир Качмар каже, що термін реставрації залежатиме від мера і відповідно – фінансування. «Час визначає проект, але, крім цього, час визначає міський голова і бюджет міста, – говорить архітектор. – На проект потрібно приблизно півроку».
